«В ланцюжку лікування кожного пацієнта немає неважливих людей»

Гнучка контактна лазерна літотрипсія, біполярна трансуретральна коагуляція, екстраперитонеоскопічна радикальна простат­ектомія… Ці та інші не зрозумілі пересічному громадянину терміни майже щодня з’являються у Фейсбуці на сторінці Володимира Шкатули, завідувача відділення урології Кіровоградської обласної лікарні. Фактом є те, що за цими словами – здоров’я та життя пацієнтів.

Нещодавно до нашої редакції звернулася жінка з проханням подякувати на сторінках газети Володимиру Шкатулі за врятоване життя. Вагомий привід поспілкуватися з лікарем, тим більше, що наше з ним попереднє інтерв’ю було записане чотири роки тому.

– Володимире Миколайовичу, що змінилося з того часу у вашій професійній діяльності?

– Так, наша остання зустріч була 4 роки тому, навесні. На перший погляд може здатися, що змін немає ніяких, тому що відчуття таке, наче ми зустрічалися вчора. Але насправді зміни колосальні.

Насамперед, ми живемо в інших реаліях. Наша остання зустріч була, коли ще не було повномасштабної війни. А це докорінно змінило життя кожного з нас. На жаль, ця трагічна подія лишила багатьох людей здоров’я, а то навіть і життя. З іншого боку, коли ви брали у мене інтерв’ю, я мав трішки інший статус – лікаря, який був відданий своїм пацієнтам, своїй роботі. І нічого мене від цього не відволікало.

Але мене наділили адміністративними зобов’язаннями. Не повноваженнями, а саме зобов’язаннями. Тому що, насправді, адміністрування – це не привілеї, а тягар, який певною мірою заважає виконувати свої безпосередні обов’язки лікаря-хірурга. Але, між тим, дозволяє розширити, оптимізувати, раціоналізувати допомогу.

Тому бажання працювати таке, як і було, а умови праці докорінно змінилися.

– Ви не шкодуєте слів подяки на адресу колег. Це свідчить про потужну команду лікарів вашого відділення.

– Саме так, один у полі не воїн. Це доводить ситуація не тільки на фронтах, а й у повсякденному житті, в нашій роботі також. Жоден висококласний хірург мало чого вартий без команди однодумців, яка з ним працює і яка дивиться на проблему допомоги пацієнтам однаково. І, як би це тривіально не звучало, немає неважливих людей в ланцюжку лікування кожного пацієнта.

Санітарка іноді має більшу цінність у лікуванні пацієнта, ніж заввідділенням і хірург, який його оперував. Тому що оперативне втручання, яке б воно складне не було, другорядне у сприйнятті пацієнта. Пацієнт у більшості випадків не розуміє глибини, складності, важкості організації та власне оперативного втручання. І чим воно легше сприймається, тим більший вклад в це вніс хірург, і тим менше пацієнт відчуває, що з ним взагалі щось відбувалось.

Натомість догляд за пацієнтом у такому разі має вирішальне значення. Тому весь фідбек і кайф від лікування пацієнт може оцінювати з того, яке до нього ставлення медсестри, санітарки, які умови, чи тепло в палаті, як годують і таке інше. Тому, як би то не виглядало дивно, але не завжди рівень хірургічної допомоги співпадає з враженнями пацієнта від лікування і формує ці враження.

Я як завідувач програмую колектив на те, що у нас немає другорядних посад в колективі. Важливі всі – і інтерни, і лікарі поважного віку, які продовжують свій вклад в наш розвиток, навчаючи вже за віком своїх внуків, а іноді навіть правнуків. В нашому відділенні одночасно працює три покоління лікарів. І всі вони гармонійно взаємодіють.

– У вас є зворотній зв’язок з пацієнтами?

– Так і це анкетування, запроваджене НСЗУ. Хоча це, на мою думку, сухе оцінювання за певними критеріями, тест. Я намагаюся, не дивлячись на брак часу, спілкуватися на момент виписки з кожним пацієнтом і ставити більш персоніофіковані запитання. З’ясовуємо недоліки, що б вони хотіли змінити, що було б краще. Це допомагає змінювати певні підходи в організації роботи. Адже зміни не можна зробити в один день. Але ми вдосконалюємося, і відгуки людей в соціальних мережах і просто на зупинках громадського транспорту говорять про те, що ми рухаємося в правильному напрямку.

– До речі, про соціальні мережі. Ви активно ведете свої сторінки, викладаєте відео, даєте поради.

– Це було прохання генерального директора, яка казала: не мовчіть, кажіть про себе. Певний час нашим головним іміджмейкером була саме Лариса Миколаївна, і проаналізувавши певний зріз наших пацієнтів, я з’ясував, що велика частина з них потрапляє до нас на лікування за особистою рекомендацією генерального директора. Не може не тішити довіра до нас з боку керівництва, але щось в цьому не так. Тому, з одного боку, ми дослухались до цієї поради і почали активно висвітлювати нашу діяльність в соціальних мережах, а з іншого – час диктує цю потребу.

До речі, не кожен спеціаліст, не кожне відділення має сміливість показати свою роботу без, як кажуть, купюр. Говорити можна багато і красиво, а продемонструвати навіть п’ятисекундний ролик – і багато стає зрозумілішим. Насправді в соціальних мережах представлена, можливо, третя частина того, що ми робимо. Але якщо ви будете за ними слідкувати, ви про нас дізнаєтесь ще багато цікавого. Дуже велика кількість планів, амбітних проєктів. Переконаний, що за підтримки нашої адміністрації ми їх обов’язково імплементуємо.

– Щодо планів. Поділіться деякими.

– Досягнута попередня домовленість, що в цьому році планується значна реконструкція наших операційних. Так історично склалося, що я працюю відразу в трьох операційних, оскільки кожна з них, скажімо так, більше підходить для надання того чи іншого виду оперативних втручань. І це призводить до того, що є певне розосередження парку медичного обладнання. Є пропозиція щодо об’єднання наявного парку обладнання в умовах однієї операційної, створення однієї модульної операційної, яка буде відповідати всім сучасним вимогам і де можна буде виконувати всі види оперативних втручань, які тільки можна собі уявити.

Не стоїть на місці і наша діагностична база. Наскільки я знаю, планується введення в експлуатацію ще одного сучасного апарату МСКТ. Крім того, на фінальній стадії проєкт по встановленню магнітно-резонансного томографа, що значно розширить нашу діагностичну базу і покращить надання медичної допомоги насамперед категорії пацієнтів, що мають онкологічну патологію, яку ми теж успішно лікуємо.

– Ви виконуєте унікальні операції. Але ж для цього потрібне відповідне обладнання.

– Абсолютно вірно. Сьогоднішня медична допомога, хірургічна насамперед, неможлива без сучасного обладнання. Лікар-уролог залежний від наявного парку медичного обладнання, його сучасності, рівня. Ми намагаємося використовувати найкращі світові зразки. Я гордий тим, що переважна більшість обладнання, яке ми використовуємо – це лідери світового ринку і їх найкращі зразки.

Окремо треба сказати, що вміти використовувати таке обладнання теж непросто, тому наша команда постійно навчається, вдосконалюється. І це дає переваги в лікуванні пацієнтів як у часі виконання оперативного втручання, так і у часі знаходження пацієнта на ліжку. Майже сто відсотків оперативних втручань за останній рік виконано або лапароскопічно, або ендоскопічно, або взагалі неінвазивно – як то дистанційна літотрипсія при сечокам’яній хворобі. Виняток – хіба що обрізання, але й тут ми плануємо в цьому році запровадити новинки. Слідкуйте за нами в соціальних мережах. Буде багато нового і цікавого.

– Ваші лікарі відвідують тренінги за кордоном, обмінюються досвідом?

– У нашому інтерв’ю чотири роки тому було подібне запитання. Я вам казав, що лікар, який стверджує, що все знає і вміє, має звільнитися або піти на пенсію. Світ не стоїть на місці, і методики, які ми використовуємо і сьогодні вважаємо сучасними, а іноді і надсучасними, в історичному «завтра» можуть втратити свою актуальність. Тому іноді ми призупиняємо наш конвеєр і озираємося, дивимося, що робиться в світі.

Моніторимо, вивчаємо, впроваджуємо. Велике значення має знання англійської мови. Як би там не було, західні центри, які формують інновації, історично попереду нас. Намагаємося дуже швидко це все впроваджувати у нас, і в більшості випадків ми мало чим відрізняємося від західних колег, але якщо не будемо за цим слідкувати, досить швидко можна відстати.

– Наскільки ви доступні? Як до вашого відділення потрапляють пацієнти?

– Незважаючи на бюрократизацію процесу доступу пацієнта до спеціалізованої медичної допомоги у вигляді інституту сімейного лікаря, який, на мою думку, себе не виправдав абсолютно, ми відшукали можливість організувати ургентаж з урологічної допомоги. Справа в тому, що історично обласна лікарня ніколи не надавала ургентної урологічної допомоги, але ми знайшли порозуміння з адміністрацією і запровадили ургентаж.

Поясню: не вся урологічна патологія може чекати, поки пацієнт пройде всі бюрократичні кола пекла, починаючи від намагання знайти в телефонному режимі свого сімейного лікаря, який захворів або ще щось з ним сталося, і закінчуючи електрон­ними чергами. Пацієнти мають змогу у разі потреби звернутися цілодобово до нашої «екстренки» і отримати невідкладну урологічну допомогу. Всі планові випадки скеровуються до стаціонару через консультативну поліклініку.

– І хто ваші пацієнти?

– Юридично ми надаємо допомогу жителям області, тимчасово переміщеним особам та військовослужбовцям. Але, як показав час та досвід, часто нашої медичної допомоги потребують діти, оскільки ми маємо певний досвід лікування захворювань, які досить рідко зустрічаються серед дітей, а у дорослих людей вони є, скажімо так, досить розповсюдженими. Лікарі, дитячі хірурги, не мають такого досвіду і іноді звертаються до нас за допомогою.

Крім того, оскільки ми є надкластерним закладом із відповідною концентрацією обладнання і достатнім переліком методик лікування, а також маємо надпотужну анестезіологічно-реанімаційну службу, широкий спектр спеціалістів, то можемо надавати медичну допомогу в тому числі найбільш важким категоріям пацієнтів з різноманітною, а іноді і екзотичною урологічною патологією – значною коморбідністю, наприклад, з цукровим діабетом або військовослужбовцям з важкими пораненнями.

Або, якщо є потреба швидко повернути в стрій, маємо можливість завдяки малоінвазивності втручання або взагалі їх неінвазивності відновити бійця протягом одного дня і повернути на фронт. Бували випадки, коли такі пацієнти від нас повертаються до своїх підрозділів раніше, ніж ми встигали їх виписати. Зранку приходиш на обхід, в нього застелена постіль і записочка: «Дякую».