Дива дивні УПЛ

Українська Прем’єр-ліга взяла невеличку паузу перед фінішним ривком. Отже в нас з’явилася можливість проаналізувати все найцікавіше, що відбулося в цьому році в елітному дивізіоні футбольного чемпіонату України.

Гра в піддавки

Вже після першої частини сезону УПЛ фахівці та вболівальники сходилися на думці, що київське «Динамо» має зберегти досягнуту перевагу над конкурентами та здобуте довгоочікуване двадцяте золото національної першості. І начебто команда Олександра Шовковського зберігає лідерство, але грають кияни доволі натужно, і перемоги над суперниками даються з великими труднощами. Є думка, що спад в грі киян пов’язаний з незадовільною формою Бражка та Шапаренка, які є системоутворюючими гравцями в середині поля. І від того, як швидко їм вдається рухати м’яч та розганяти атаки, залежить дуже багато. Бражко поки не відійшов від того, що не відбувся трансфер до «Вулверхемптона», куди його не відпустили президент клубу Ігор Суркіс та головний тренер Олександр Шовковський. Та ще й захворіли обидва центрбеки. Як наслідок Бражко втратив місце в основі клуба (тут його успішно замінив Михайленко) і національної збірної, а від Шапаренка поки залишилася «бліда тінь», що ми побачили в грі проти Бельгії. Ну й перехід голкіпера Георгія Бущана до саудівського «Аль Шабабу» не міг не сказатися на захисних діях. Оборона киян і так часто-густо припускалася простих помилок, особливо в центрі, а Руслану Нещерету потрібен час для того, щоб відчути себе по-справжньому основним. Досвідченого центрбека в міжсезоння так і не вдалося підписати, а ті, що є в даний момент, точно не додають. Їхні промахи стають системними, і цим користуються конкуренти.

А тут ще й Олександр Тимчик зламався. Він суттєво допомагає на правому фланзі Андрію Ярмоленку, який повернувся після травми, бере на себе ініціативу, але ніяк не може забити. Та й, здається, не все гаразд у керуванні командою в Олександра Шовковського. Недарма ж коуч киян після останнього нічийного матчу з «Зорею» – 2:2 пред’явив претензії гравцям по самовіддачі в тренувальному процесі, що дається взнаки на результаті в іграх.

Як наслідок, «Динамо» в цьому році втратило шість очок із 12-ти. Киянам явно не вистачає командної швидкості та гарної реалізації гольових нагод. Окрім Піхальонка, не виправдали очікувань новачки Рубчинський, Брагару та особливо Герреро, яких придбали ще влітку, до початку чемпіонату. Хоча не можна сказати, що лідери грають погано. Вони домінують та створюють, але розслабленість та похибки в нападі та захисті створюють проблеми. Не вистачає команді повної концентрації та стабільності.

Головною несподіванкою сезону стало те, що «Шахтар» виявився не здатним скористатися проблемами головного конкурента. «Гірники», які витратили на бразильців Аллісона Сантану, Каунаса Еліаса та болівійця Дієго Арройо приблизно 32 мільйони євро, продали українців Зубкова, Сікана та американця Келсі за 18 млн євро й відпустили безкоштовно Степаненка, так і не змогли віднайти свою гру.

Команда Маріно Пушича, який вирішив повернутися до бразильського вектору вже по ходу сезону та не дуже успішно керує підо­пічними протягом матчів, роблячи невдалі заміни, втрачала синхронно з «Динамо» й залишилася на відстані 10 очок. Більше того, після поєдинку з «Карпатами» Пушич та спортивний директор Даріо Срна заявили, що шанси на чемпіонство втрачені й вони будуть боротися за срібло з «Олександрією». І це за 10 турів до фінішу, маючи в запасі ще один тайм із «Кривбасом», який не дограли за рахунку 0:1 на користь донеччан! Коли ще таке було? Отже, наразі у дуже непоганій позиції опинилася «Олександрія» Руслана Ротаня, яка за певних обставин може замахнутися навіть на золото.

Найстабільніша третя сила

У цьому сезоні не без допомоги своїх асистентів головний тренер «Олександрії» Руслан Ротань провів блискучу трансферну компанію із залученням досвідчених Шабанова, Кравченка, Філіпова, Мішньова, Козака, які відразу заграли так, як потрібно. Плюс розкриття найкращих якостей Калюжного, Беззери, Кампуша дозволили змінити гру в напрямку, перш за все, досягнення результату. Олександрійці пролетіли першу частину сезону на одному диханні, вперше поступившись лише в матчі з «Динамо» в грудні. Але друге місце було вже неймовірним ривком уперед від учорашніх середняків до стабільних лідерів.

А в міжсезоння ФК «Олександрія» знову здивував всіх своїми вдалими трансферами, отримавши безкоштовно до свого складу колишнього динамівця Шепелєва та придбавши албанця Тедді Цару, які с ходу увірвалися до основи, зробивши команду ще більш варіативною. Ну й те, що, на відміну від інших клубів (там гравців, які не продовжували контракти, відправляли до дубля) не стали карати Калюжного, який вирішив продовжити кар’єру в «Металісті 1925», говорить про прагматизм і налаштування в ФК «Олександрія».

Саме команду Ротаня можна назвати найбільш стабільним колективом, який не падає нижче свого рівня й досягає потрібного результату. І хоча «містяни» поступилися киянам та «гірникам» двічі по 0:3, але це не було тотальне домінування суперників. Скоріше, за рівної гри фаворити краще скористалися своїми моментами та помилками конкурентів. Головне, ці поразки не вдарили психологічно по гравцям олександрійської команди, і в інших матчах вони доводили свою перевагу.

На перерву олександрійці пішли, випереджаючи «Шахтар» на 6 пунктів. Адже «Кривбасу» у дограванні команді Пушича ще потрібно виграти. Кияни випереджають ФК «Олександрія» на 4 очки, маючи протиборство з «Шахтарем» попереду. А ось хлопці Ротаня свої поєдинки з головними конкурентами вже зіграли. Так що боротьба за золоті нагороди ще далеко не закінчилася.

Ті, хто біжать позаду

На жаль, цей сезон підтверджує, що рівень конкуренції в чемпіонаті пов’язаний з пониженням класу команд. Якщо подивитися на матчі «Кривбаса» та «Полісся», які посідають четверте та п’яте місце, то це переважно нудний безідейний футбол на жилах. І при тому, що рівень гравців непоганий, у команди, незважаючи на війну, запрошуються легіонери, і умови за сучасними мірками нормальні.

Зрозуміло, що «Кривбасу» з постійним стресом значно важче. І є різні думки стосовно проведення матчів у Кривому Розі. Але, якщо тенденція переносів і недограних поєдинків продовжиться, ми ризикуємо отримати проблеми наприкінці чемпіонату. Там всі матчі двох останніх турів потрібно грати одночасно. А як це зробити в нинішніх реаліях?

Здається, що Юрій Вернидуб, на відміну від свого юного колеги з Житомира Імада Ашура, мабуть, витискає зі своєї команди майже максимум. І нічийна гра проти «Шахтаря» в цьому плані дуже показова. Тут потрібно було витримати, перетерпіти та віднайти свій шанс. І хлопці Вернидуба, якого, до речі, за чутками, відправляють до «Полісся», це зробили.

До речі, «Полісся» єдине двічі в сезоні героїчно переграло «Шахтар». Але то була скоріше випадковість, ніж відмінна тренерська робота. У що і як грає Ашур, багатьом просто незрозуміло. Молодий тренер може дуже багато й гарно говорити про концепції та моделі (це з появою в українському футболі скандальної системи PASS стало традицією), але на практиці ми майже нічого з цього не бачимо. Добре, що в складі «Полісся» є Гуцуляк та Назаренко й вдалося підсилитися взимку забивним форвардом Батістою, які своїми голами дозволяють знаходитися команді біля лідерів. Але для тих ресурсів, які вкладаються, цього дуже мало. Ризикую передбачити, що в змаганні за четверте місце виграє «Кривбас», а Ашура по закінченню сезону буде звільнено.

Хоча там позаду з відставанням у три пункти ще є «Зоря» та «Карпати». За нинішньою ситуацією, де кожен може обіграти кожного й де навіть «Інгулець» ще на плаву, ситуація в боротьбі за четверту позицію, яка за певних обставин буде єврокубковою, може загостритися. «Зоря» все більше розуміє футбол Младена Бартуловича, що було продемонстроване, навіть без лідерів, в грі з «Динамо». Схоже, слідом за Бражком луганчани готують ще одного якісного гравця для «Динамо» – Яцика. Саме він зараз є головним творцем «зоряних». Ну й повернення Бутківського, який продовжує стабільно забивати, грає свою роль.

«Карпати» Владислава Лупашка, які отримали суттєве підсилення з «Руха», ще будуються. І головний тренер команди, якому допомагає в становленні ще одна добре знайома вболівальникам Кіровоградщини особистість – Сергій Лавриненко, хочуть бачити від львів’ян динамічний, компактний, атакуючий футбол з високою інтенсивністю та домінуванням. Часом це вдається. І другий тайм проти «Шахтаря» та дії вдесятьох проти «ЛНЗ» (25 очок), яке все ще перебудовується під вимоги Романа Григорчука, показали, що зі свого шляху наставники не звернуть і це має принести успіх в майбутньому. Але 7-ме місце з відставанням від четвертого «Полісся» в п’ять очок за десять турів до фінішу дає шанси і в цьому чемпіонаті.

«Верес» (28 очок) – це команда-відкриття, а Олег Шандрук вже зараз виглядає в плані кваліфікації краще, ніж розпіарений Імад Ашур. Перемога в останньому турі над «Поліссям» – 5:1 – говорить сама за себе. Але рівняни все ж більше домашня команда, яка грає по-різному на власному полі та в гостях. І над цим тренерському штабу потрібно працювати. Питання вильоту «Верес» вже не хвилює, а для прогресу потрібно повчитися олександрійській стабільності.

«Рух» (26 очок) після змін у клубі та інформації про об’єднання, яке планувалося з «Карпатами», але так і не відбулося, зараз, на мою думку, просто дограє сезон, не розуміючи, що команду очікує в майбутньому. Все ж великим ударом для клубу Григорія Козловського стало не потрапляння до єврокубків у минулому сезоні та бізнесові проблеми власника, про які говорять.

ФК «Лівий Берег» (22 очки) Миколи Лавренка – це головне здивування сезону. За інфраструктурою клуб – один із найкращих в Україні, але за підбором гравців у головній команді –далекий від інших середняків. Але те, що хлопці Віталія Первака змогли піднятися на 11-ту позицію та змусили себе поважати – вже великий успіх. Адже до УПЛ «Лівий Берег» потрапив через форс-мажор, пов’язаний із зникненням СК «Дніпро-1», і, граючи футболістами, які здобули путівку до еліти, зумів утриматися на плаву. А підсилившись у міжсезоння, підопічні Віталія Первака, які чітко витримують ігрову дисципліну та вміють досягати результату, продовжують дивувати та вражати. Ну й новачок Євген Шастал, який відразу став своїм, забив два чи не найкрасивіші голи сезону в двох останніх турах. Хоча від зони перехідних матчів у «Лівого Берега» всього 4 очки, і розслаблення може дорого коштувати.

Хто зайвий?..

«Ворскла» (21 очко) Юрія Максимова, лише перегравши «Рух» в останньому турі, трохи покращила свою ситуацію в боротьбі за виживання. Але гра полтавчан є то класною, як із «Динамо», то абсолютно провальною, як із «Інгульцем». І в досягненні необхідного ігрового ритму запорука успіху «ворсклян».

Далі – очевидні аутсайдери, кожен із яких може вилетіти або потрапити до перехідних матчів. Тут найбільш прикро за ковалівський «Колос» (21 очко), який при чудовій інфраструктурі догрався до плачевної ситуації. Ставка Олександра Поздєєва на експерименти виявилася провальною. Тепер рятувати свою рідну команду покликаний Руслан Костишин, який підіймав її з аматорів і якому зараз буде дуже важко, що й показав матч із «ЛНЗ». Хоча за підбором футболістів ковалівці виглядають солідно, і виліт буде ганьбою для більшості досвідчених майстрів. «Чорноморець» (15 очок) вже давно перебуває в умовах турбулентності, але зараз ситуація просто критична. Поразка від «Інгульця», який знайшов своїх футболістів де тільки можливо, – це абсолютна ганьба. Були надії на нового інвестора, але, схоже, порятунку не буде. Не знаю, що потрібно зробити Олександрові Бабичу, щоб його гравці змогли врятувати ситуацію. Поки що саме одесити є найбільшими претендентами на виліт.

Другим, попри увесь свій героїзм, залишається бездомний «Інгулець» (15 очок із матчем у запасі), який продовжує грати де прийдеться через те, що побудували стадіон без виконання належних вимог. Хоча потрібно віддати належне Василю Кобіну, який зібрав команду з того, що було, згуртував футболістів, які зараз не виглядають «хлопчиками для биття» і навіть суттєво покращили своє, здавалося б, безнадійне становище. Але багато було втрачено раніше, а завзяття, бажання та ентузіазму, скоріш за все, не вистачить. Та й сама ситуація в клубі залишає бажати кращого.

Тут більше шансів на перехідні матчі в «Оболоні» (18 очок), в якої все гаразд із інфраструктурою, в якої досвідчений наставник Сергій Лищенко і яка часом демонструє якісний футбол.

Та все ж головна біда більшості команд УПЛ у тому, що вони можуть видати чудову динамічну гру, як «Зоря» з «Оболонню», але переважна більшість матчів нудна та нецікава. Та це потрібно пережити і сподіватися на краще.