Про рекрутинг – сержантка Рената Колєчкіна

10:55
356
views

Зустріч було призначено на восьму ранку біля військкомату. Там вже було десятка два чоловіків, і молода, тендітна, красива жінка у військовій формі роздавала їм флаєри з інформацією про рекрутинг. Не з загальною інформацією, а лише про те, що стосується служби у 174-му окремому батальйоні 121-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ.

121-ша окрема бригада територіальної оборони була створена у 2018 році і входить до складу Регіонального управління «Південь» Сил територіальної оборони з місцем постійної дислокації у Кропивницькому. Рената Колєчкіна – сержант-менеджер групи рекрутингу 174-го батальйону. Щось неприродне є в тому, що жінка з красивими очима і чарівною посмішкою, одягнена у «піксель», переконує чоловіків в необхідності воювати, захищати рідних. Хоча, можливо, саме цей факт для декого є залізним доводом стати військовослужбовцем.

– Ренато, чим ви займалися до служби?

– Я була домогосподаркою. Маю педагогічну освіту. Згодом отримала БЗВП (базова загальна військова підготовка), потім навчалась на обчислювальницю артилерії. Прийшла в батальйон, звідти мене направили на навчання, і я стала бойовою медикинею.

– Взагалі коли виникло бажання служити?

– Ще в 2014 році. А служити почала лише у 2023-му. Жінці доволі складно потрапити в армію. Треба мати рекомендаційний лист від певної частини, яка готова взяти до себе. А у мене ще й не було ніякої військової спеціальності. В усіх частинах відмовляли, погодився лише 174-й батальйон ТрО.

– Як ви мотивуєте чоловіків долучитися до вашого батальйону?

– В принципі, як всі рекрутери. Якихось унікальних методів та слів немає. Останнім часом багато негативу виливають на ТЦК. Я на це кажу: «Якби не ТЦК, мої хлопчики безвилазно сиділи б на нулі. В них би не було ні ротації, ні відпусток». Тому як мобілізація дуже важлива, так і рекрутинг.

Звісно, є різниця. До нас приходять добровільно, можуть обрати посаду. Ми проводимо співбесіду, тестування. Деякі відсіюються, але переважна більшість отримують згоду. Щоправда, я намагаюся не брати молодь. Вісімнадцятирічний юнак, який не має досвіду, не має й інстинкту самозбереження. Буде йти напролом, може покласти і себе, і побратимів. На тилову посаду такого відчайдуху можемо взяти, але не на бойову.

– Рекрутинг не так давно почали застосовувати.

– Він був, останнім часом став активно розвиватися. Частинам дозволили напряму залучати до себе бійців. Ми із ТЦК спів­працюємо, бо вони направляють на ВЛК, ми цього не можемо робити. Але ми даємо людині рекомендаційний лист, і це гарантія, що він опиниться у нас. Сама за руку заводжу людину в ТЦК, проводжу його на ВЛК, особливо якщо вона не місцева. І на навчання відвозимо, і з навчання забираємо. Тобто супроводжуємо всюди. Цього вимагає начальник рекрутингу бригади.

– Навчання обов’язкове?

– Безумовно. БЗВП триває 45 днів. Сили ТрО мають три своїх навчальних центри. У кожного роду військ свої завдання.

Якщо після БЗВП людині потрібне додаткове навчання, така можливість надається. Зараз не можна прийти в армію і одразу в окопи. Лише після навчання.

– Рекрутинг дає позитивні результати?

– Звісно. І важливо, що ми можемо обрати саме ту людину, яка нам потрібна, яку ми бачимо в нашому батальйоні, в нашій великій родині. Хто б що не говорив, але якщо ти місяцями на позиції знаходишся з людиною, вона тобі рідна. Тому ми називаємо один одного побратимами і посестрами.

– Розкажіть про вакансії.

– Батальйон потребує водіїв, саперів, операторів РЕБ, механіків БпЛА, бойових медиків, розвідників. З усім переліком можна ознайомитися, зателефонувавши безпосередньо мені за телефоном 0955337789.

В першу чергу зважаємо на психологічний та фізичний стан рекрута, його освіту, чим займався у цивільному житті. Намагаємося підібрати посаду згідно його побажань та навичок. Посади у нас є різні: від штабних (діловод, комірник тощо) до бойових.

– Де ви роздаєте флаєри? В ресторани та кафе не заходите?

– Ні. Мені важко дивитися на чоловіків, які розважаються. Особливо після повернення із зони бойових дій, де бачу, як живуть мої побратими. Там двадцятирічні діти воюють, а тут сорокарічні чоловіки відпочивають. Жінки і діти – це зрозуміло, але чоловіки, які за природою мають бути захисниками, це незрозуміло, не піддається логіці.

– Чому ви стали військовою?

– Це особисте.