Змагання «Сильні України», які вдруге проводилися в Кропивницькому, – це не зовсім про спорт. Це про силу духу, мужність, натхнення, величезне бажання та героїзм.
Це можливість ветеранам та чинним військовим, які отримали травми та поранення під час участі в бойових діях, продемонструвати власні можливості в адаптивних видах спорту: жимі лежачи на рази, веслуванні на тренажері, ривку гирі та ейрбайку – велотренажері.
Як розповів президент Федерації стронгмену України Сергій Конюшок, а саме ця федерація виступила рушійною силою цього процесу, в минулому році в Кропивницькому змагалися 80 атлетів-героїв. А цього разу в спортивному комплексі ОСДЮШОР-2 зібралося понад 200 учасників із різних куточків України. Усі бажаючі були розподілені на 13 категорій відповідно до їхніх травм та ампутацій. Головним суддею цих цікавих змагань виступив володар титулів «Найсильніша людина світу» та «Найсильніша людина України» Василь Вирастюк. А ще шанувальники сильних і мужніх людей мали можливості побачити рейтинговий турнір з інвастронгмену, який, як і всі інші змагання, коментував президент Асоціації спортивних журналістів України Олександр Гливинський.
Взагалі кількість поважних гостей серед глядачів була вражаючою. І господарі цього етапу «Сильних України» зробили все, щоб наші гості відчували себе затишно та комфортно.
Спостерігаючи за змаганнями та спілкуючись з учасниками, ловив себе на думці, а чи ризикнув би я у відносно здоровому стані зробити те, що робили хлопці та дівчата? Ну ще на веслувальному тренажері та ейрбайку можна було ризикнути. Та за результат, мабуть, було б соромно. Але жодного разу я б навіть один гриф штанги, мабуть, не штовхнув би лежачи, не говорячи про 60-кілограмову чи 100-кілограмову вагу снаряду. Як і 16- та 24-кілограмові гирі, з якими учасники сидячи поралися легко та невимушено. Якщо говорити про результати, то в штанзі вразили 64 поштовхи за хвилину одного з учасників. А ще – постійні посмішки на обличчях цих мужніх хлопців та дівчат. Відчувалося, що спілкування з побратимами, з зірковими атлетами, з журналістами їм подобається. Як подобається героям перемагати себе, свої власні можливості, виконуючи чергову вправу та досягаючи особистого рекорду. Саме про це говорив мені учасник кропивницької команди Віктор Колінько перед тим, як відправитися на свою дистанцію 462 метри за 100 секунд. А вже після фінішу Віктор зізнався, що останні 15 секунд працював виключно руками без допомоги ніг, адже далося взнаки поранення, і коліно майже відмовило. Та все одно наш захисник був надзвичайно задоволений тим, що з’явилася така можливість показати себе. Думаю, що й переважна більшість побратимів Віктора також наповнилися виключно позитивними враженнями й відчули справжню гостинність кропивничан.
Де кропивничанам вчити англійську безкоштовно: ТОП-7 платформ і курсів