25 років, присвячених змінам

Майже чверть століття в бібліотечній справі – солідний багаж досвіду. Але, коли слухаєш мою співрозмовницю, розумієш: для неї це не просто роки роботи, а час постійних змін, викликів і перетворень. П’ять років на посаді директора Обласної універсальної наукової бібліотеки імені Дмитра Чижевського стали періодом якісної трансформації. І водночас цей етап показав: бібліотека не зупиняється на досягнутому і продовжує вдосконалюватися.

Моя візаві – Валентина Григорівна Животовська.

– Ваша освітня траєкторія – від Харківського інституту культури до магістратури державного управління. Як допомагає цей досвід у бібліотечній роботі?

– Знаєте, я ніколи не розглядала освіту як формальну перевагу чи просто красиві дипломи на стіні. Для мене це завжди був інструмент для досягнення практичних результатів. Коли ти двадцять років займаєшся управлінням та кризовим менеджментом, розумієш: теорія без практики – пусті слова, а практика без глибоких знань – сліпе блукання. Магістратура з державного управління дала мені стратегічне мислення, а Харківський інститут – розуміння того, як має функціонувати культурна інституція. Але найголовніше – роки практичної роботи навчили мене розуміти, як зробити бібліотечний механізм ефективним у світі апгрейдів і оновлень.

– Ви очолювали Кіровоградську регіональну бібліотечну асоціацію, брали активну участь у роботі бібліотечних рад при Міністерстві культури, Державного агентства мистецтв, Української бібліотечної асоціації, департаменту культури та туризму ОВА та ін. Як це вплинуло на ваше бачення розвитку бібліотечної справи?

– Це був період, коли я спрямовувала всю свою діяльність на інтеграцію нашої області у всеукраїнський простір. Розумієте, коли ти працюєш лише в рамках однієї установи, твій горизонт обмежений. А коли долучаєшся до формування національної політики, береш участь у всеукраїнських проєктах, ясно бачиш масштаб можливостей. Участь в робочій групі Державного агентства з питань мистецтв дозволила долучитися до розробки методичних рекомендацій і закласти в них своє бачення сучасної поліфункціональної бібліотеки. Те бачення, яке я тепер втілюю в життя тут, в обласному центрі.

– П’ять років директорства збіглися з безпрецедентними викликами пандемії і повномасштабного вторгнення.

– Ці кризи стали випробуванням, яке переросло у нові можливості. Я завжди вірила, що в форс-мажорних обставинах або ламаєшся, або стаєш сильнішим. Ми обрали другий шлях. Коли почалася пандемія, зрозуміли: якщо не знайдемо нову нішу, не адаптуємося до нових умов, можемо стати непотрібними людям. Знайшли і перетворили бібліотеку на місце сили для громади. З початком повномасштабної війни на другий день відкрили Школу виживання. Ми записували експертів, у тому числі обласного навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності, які розповідали про правила поведінки у складних ситуаціях, коли військові дії поруч. Що робити під час техногенних аварій, як себе вести, якщо доведеться рятувати життя, вчили першій домедичній допомозі тощо.

– Поговоримо про фінансову стійкість. П’ять мільйонів гривень позабюджетних коштів за п’ять років – серйозна сума для бібліотеки…

– І результат цілеспрямованої роботи. Ми співпрацювали з ЮНІСЕФ, культурним центром «Goethe-Institut в Україні», відділом преси Посольства США та іншими міжнародними партнерами. Кошти йшли не на поточні потреби, а на стратегічний розвиток. Ми створювали безпечний простір, надавали психосоціальну підтримку, навчали людей навичкам виживання в нових реаліях. Кожна гривня працювала на майбутнє нашої громади.

– Розкажіть про «Простір для родин з дітьми» та інші ініціативи, орієнтовані на дітей і сім’ї.

– Разом з благодійним фондом «Безпечне майбутнє» та громадською організацією «Обласний жіночий інформаційний центр», за сприяння обласної влади створили живу екосистему підтримки. Зараз у нас діє 13 дитячих точок «Спільно» та 25 Батьківських клубів по всій області. Понад десять тисяч сімей, зокрема й родини вимушених переселенців, отримали середо­вище для читання, спілкування, навчання та натхнення. Водночас у бібліотеці Чижевського можна було отримати психологічну, терапевтичну чи логопедичну допомогу. Відкриття найпростішого укриття в бібліотеці відіграє важливу роль у захисті громади та є запорукою сталої роботи закладу під час повітряних тривог.

– У світі триває «нова хвиля» цифрової революції. Як смарт-трансформація відбилася на діяльності бібліотеки?

– Ми запустили нову версію вебсайту, створили туристичний портал Кіровоградщини та відкрили Інформаційно-туристичний центр. Бібліотека присутня в соціальних мережах та месенджерах. Ми проводимо прямі ефірі заходів, а наш YouTube-канал став джерелом інтелектуального контенту області – щороку на нашу платформу додається близько двох тисяч відео.

– Зараз бібліотека проводить понад три тисячі заходів на рік. Їх відвідують майже 200 тисяч людей. Це переконливі цифри…

– Але я розглядаю ці досягнення як фундамент для майбутніх, ще більш амбітних перетворень. Бібліотека стала сучасним мегакультурним центром, орієнтованим на потреби громади та відкритим до співпраці. Поєднуючи традиції та інновації, дослідницьку та просвітницьку роботу, ми підтримуємо сталий культурний розвиток регіону.

– Ваше бачення розвитку на наступні п’ять років базується на шести стратегічних напрямах. Почнімо з першого – бібліотека як соціальний хаб…

– У сучасному світі бібліотека давно вийшла за межі традиційного уявлення про місце для читання. Тепер вона – відкритий простір для взаємодії, творчості, міжкультурного та міжпоколінного діалогу. Ми створили середовище, де кожен, незалежно від віку, професії, соціального статусу чи фізичного стану відчує себе бажаним і цінним. Але немає межі досконалості.

– Логічним продовженням першого є другий напрям – інклюзивність.

– Створення безбар’єрного простору – це ж не тільки про фізичний доступ, хоча й він надзвичайно важливий. Ми вже покращили доступ до бібліотеки маломобільним людям. Є пандуси, кнопка виклику персоналу. Зараз працюємо над облаштуванням санвузла для людей з інвалідністю. Паралельно регулярно поповнюємо фонд книгами, надрукованими шрифтом Брайля, розвиваємо інклюзивні освітні проєкти. Спільно з Територіальним медичним об’єднанням МВС України у Кіровоградській області надаємо ветеранам та їхнім родинам спеціалізовані послуги, спрямовані на соціальну адаптацію та психологічну підтримку. Пілотний проєкт у партнерстві з Обласним клінічним госпіталем ветеранів війни планується запустити вже восени. В планах – створення клубу «Рівні можливості».

– Ви окреслили ще один напрям – інформаційна стійкість…

– В умовах гібридної війни бібліотека зобов’язана бути центром медіаграмотності та протидії дез­інформації. Я ініціюю створення постійно діючої платформи з практичними тренінгами для молоді, державних службовців, освітян та людей старшого віку. Розуміючи виклики цифрової епохи, запустимо освітню програму з цифрової та медіаграмотності, яку пройдуть понад 10 тисяч мешканців області. Навчатимемо їх життєво необхідним навичкам: від безпечного користування онлайн-сервісами до критичного мислення та протидії дезінформації.

– Наступний напрям – збереження культурної спадщини через цифровізацію. Розкажіть докладніше.

– Я ставлю за мету оцифрувати та зробити доступними онлайн більше тисячі унікальних краєзнавчих видань з наших фондів. Вершиною цієї роботи стане створення інтерактивного цифрового порталу «Культурна спадщина Кіровоградщини». Цей проєкт об’єднає оцифровані архіви, віртуальні 3D-тури історичними місцями, свідчення очевидців та наукові дослідження. Він стане не лише ресурсом для науковців, а й потужним інструментом для розвитку туризму. До реалізації запросимо Обласний краєзнавчий музей, Державний архів Кіровоградської області, публічні бібліотеки 49 територіальних громад області.

– Окремий напрям – освіта впродовж життя.

– У сучасному суспільстві знання швидко змінюються, а потреба в постійному самовдосконаленні зростає. Бібліотека може і повинна відігравати в цьому важливу роль як відкритий, доступний освітній простір для людей будь-якого віку. Передбачено розробку програм неформального навчання, спрямованих на особистісний розвиток, удосконалення життєвих, цифрових, соціальних та професійних навичок. Основна мета – надати людям можливість здобувати нові знання в зручній, дружній і підтримувальній атмосфері.

– Шостий напрям говорить про те, що ви – керівник, який вкладає у професійний розвиток колективу…

– Будь-які зміни неможливі без професійної та вмотивованої команди. Я прагну допомагати людям розкривати свій потенціал через підтримку та інвестиції. Найкраща інвестиція – це інвестиція в людей та їхнє фахове зростання. Запровадимо програму стажувань у провідних бібліотеках України і Європи, втілимо прозору систему мотивації, що заохочуватиме ініціативу, проєктну діяльність та прагнення до інновацій.

– То ким ви себе бачите в наступні п’ять років?

– Бачу себе досвідченим фахівцем, готовим взяти відповідальність за перетворення бібліотеки на справжнє серце громади. У мене є чіткий план, досвід залучення ресурсів та команда, з якою ми вже довели свою здатність реалізовувати амбітні проєкти. Впевнена, що разом із колективом однодумців, за підтримки обласної влади та громади, ми здатні побудувати не просто розвинену бібліотеку, а відкритий, інноваційний, живий простір, яким пишатиметься вся Кіровоградщина.

– Успіхів вам у реалізації таких амбітних планів.

– Дякую. Кожен день роботи – це крок до мети. І я щаслива, що маю можливість робити те, що справді важливо для людей.

Лариса Гуріна, спеціально для «УЦ».