Друге діамантове срібло

Кропивницький стрибун у висоту Олег Дорощук не втомлюється підкорювати нові вершини й давати нам привід повідомляти про його успіхи. Ось і минулого четверга в Цюріху українець змагався в фіналі Діамантової Ліги, де за перемогу боролися майже всі, за винятком корейця Ву, найкращі стрибуни світу. Всього за підсумками попередніх відбіркових етапів до вирішальної стадії пробилися шість найкращих легкоатлетів.

Нагадаємо, що минулого року Олег Дорощук саме на цій стадії поступився олімпійському чемпіону Токіо Джанмарко Тамбері, посівши друге місце. Цього разу нашому землякові, коли всі інші конкуренти припинили боротьбу, протистояв володар олімпійського золота Парижу 2024 року, Геміш Керр. На позначці 225 см вибув американець Харріссон, який залишився третім.

Далі розпочалася боротьба нервів, коли обидва претенденти на Діамант з першої спроби подолали 228 см. А ось 230 см новозеландець взяв із другої спроби, а українцю знадобився третій стрибок. На висоті 232 см Керр впорався з першої спроби. А ось Олег після невдалої першої спроби переніс дві подальші можливості на 234 см. Це вже був особистий рекорд кропивничанина та найкращий результат сезону в світі, який належить нашому стрибуну та корейцю Ву, який пропускав цей фінал, зосередившись на підготовці до чемпіонату світу. І третя спроба українського атлета була дуже близькою, але планка зрадницькі не встояла. Отже, вихованець кропивницької ОШВСМ вдруге поспіль став срібним призером фіналу Діамантової Ліги й всьоме поспіль піднявся на подіум цих найпрестижніших в світі легкоатлетичних змагань.

Виступ Олега Дорощука в фіналі нам прокоментував та поділився подальшими планами наставник спортсмена, заслужений тренер України Геннадій Здітовецький.

– Якщо оцінювати по п’ятибальні шкалі змагання в Цюриху, то це було на чотири.  Хочу сказати, що з усіх літніх змагань це, мабуть, були найкращі.

На початку літа не було відчуття стрибка, а зараз Олег почав його відчувати. Тобто після паузи, пов’язаної з ушкодженням,  із пропусками тренувань, зникла впевненість.  Зараз він більш-менш почав відчувати свій рух. Він вже може проаналізувати свій стрибок і сказати, які були помилки. Тобто він себе бачить більше зі сторони вже. Це вже є плюс.   Ми спілкувалися й під час змагань телефоном, і після, і сам Олег у принципі стрибками задоволений. Зі всіх літніх змагань він вперше відчув, що може стрибнути 2,34.

Чесно кажучи, перед цим фіналом у мене не було такої впевненості, що злетить високо. До цього він хоча й виграв, але зі стрибком усього на 2,25 см. Це по-перше. По-друге, Олег сказав, що трошки прихворів. Вони жили в одному номері з Дмитром Нікітіним, який був трохи застужений. І мій учень цей вірус підхопив. Але йому вдалося зібратися й стрибати на межі особистого досягнення, яке залишається найкращим світовим досягненням цього сезону.

Безумовно, не очікував я таких результатів і від Керра, який до цього стрибав лише на 218 см. Але є в новозеландця така риса, що на знакових змаганнях Хеміш додає. Ну й боротьба, думаю, сподобалася всім шанувальникам легкої атлетики. До речі, погодні умови були не дуже сприятливими для таких результатів. Адже було похолодання. Добре, що хоча б дощу не було.

Стосовно того, що знову друге місце, у мене розчарування немає. Були вже в нас такі періоди, що він на Європі то другий, то третій. Потім, як кажуть, прорвало. Так що впевнений, що всьому свій час. Я майже впевнений, що всі найкращі стрибки в Олега попереду. Був шанс у третій спробі на 234 см. Він думав, що вже перелетів планку, але трошки п’яткою зачепив.  Справа в тому, що в першому стрибку на 2,34 він дуже швидко починав бігти, а наприкінці трохи як би пригальмовував. Я порадив  трошки спокійніше починати розбіг, а в кінцівці зробити прискорення.  Він це зробив  і майже перестрибнув. Ну нічого – далі буде…  Думаю, що на чемпіонаті світу в Токіо боротьба за нагороди розгорнеться саме на таких висотах, як у цьому фіналі. З конкурентів додадуться ще кореєць Ву та японець Акаматсу. Наразі в світовому рейтингу Олег Дорощук посідає третє місце, поступаючись лише Керру та Ву.  Ходять розмови, що може вийти в сектор ще й Баршим. Але він давно не змагався й не зрозуміло, у якому знаходиться стані. А так всі суперники знайомі й майже всіх ми перемагали.

Попереду в нас акліматизаційний збір в Японії, куди Олег вже вирушив. Я відправляюся з іншими збірниками 2 вересня з Варшави. Кваліфікація відбудеться 14 вересня, і там завдання просто потрапити до 12-ки найкращих і з мінімальними затратами потрапити до фіналу. А в фіналі, який відбудеться 16 вересня, вже треба стрибати, як кажуть, в повну силу. Думаю, що все буде нормально.