Конкурентне падіння

Матчі Ліги чемпіонів та Ліги Європи ми тепер спостерігаємо як сторонні глядачі. Нам же, на хоч якусь радість, залишилася Ліга Конференцій, де в перших матчах основного турніру київське «Динамо» практично без шансів програло «Крістал Пелас» – 0:2, а донецький «Шахтар» ледь-ледь виграв на виїзді у останньої команди чемпіонату Шотландії – «Абердіна» – 2:3.

Що ж до подальших перспектив українських клубів у Лізі Конференцій, то вже наступні матчі 24 жовтня киян проти турецького «Самсунспора» на виїзді та «Шахтаря» проти польської «Легії» продемонструють, чи зможуть динамівці бути конкурентоспроможними, а гірники – претендувати на спокійний вихід до плей-офф за неймовірно сприятливого жеребкування. Тим більше, що битися українським поки що лідерам доведеться на три фронти й у цьому місяці двічі зустрічатися між собою – 28 жовтня в 1/8 фіналу Кубку України, а 31 жовтня – в УПЛ.

А в Українській Прем’єр-Лізі зіграні 8 турів. І вперше за багато років ми отримали просто шалену конкуренцію у боротьбі за лідерство. Наразі першу команду – донецький «Шахтар» – відділяє від сьомої позиції, яку посідає ковалівський «Колос», усього три очки. Звісно, потрібно радіти, що тепер у нас кожен суперник може здолати кожного. Але це пов’язане не зі зростанням рівня майстерності учасників першості, а більше з тим, що багаторічні фаворити зараз просто не здатні демонструвати стабільно якісний та переможний футбол. Так що це не середняки додали, а найкращі відверто здали позиції.

Київське «Динамо» довело свою безпрограшну серію на внутрішній арені до 40 матчів. Інша справа, що команда Олександра Шовковського чотири рази поспіль («Оболонь» – 2:2, ФК «Олександрія» – 2:2, «Карпати» – 3:3, «Металіст 1925» – 1:1) зіграла внічию й дозволила «Шахтарю» випередити себе на 1 пункт та одноосібно очолити турнірну таблицю. У всіх останніх іграх динамівці пропускали на останніх хвилинах, а це свідчить про те, що в киян зникла впевненість, яка дозволяла в минулому сезоні доводити матчі до переможного завершення.

Тренерський штаб чемпіонів України ніяк не може визначитися з основним складом і приймає дивні рішення по замінах по ходу гри. До того ж Шовковський демонстративно присадив на лавку ветеранів команди Буяльського та Ярмоленка, які робили чемпіонський результат. Віталій, якого «маринували» в запасі три матчі, знову був найкращим проти «Металіста 1925», але його замінили, зруйнувавши весь креатив команди попереду. Це позначилося на підсумковому результаті. І сам капітан «Динамо» від такого тренерського рішення, м’яко кажучи, був не в захваті.

А Ярмоленко, який проти «Кристал Пелес» грав із перших секунд, а після заміни виказав комусь величезне незадоволення, після поразки в Лізі Конференцій взагалі залишив розташування команди, пославшись на родинні обставини. Шовковський же після чергової нічиєї з харків’янами фактично підтвердив, що лідеру байдужа доля команди. Вже точаться розмови, що за «Динамо» Шовковського Ярмоленко більше не зіграє. Сам Андрій Миколайович поки мовчить. Немає коментарів із цього приводу й від президента клубу Ігоря Суркіса. Але зрозуміло, що Шовковський втратив важелі впливу на футболістів, не контролює ситуацію й відверто не знає, що далі робити.

У таких умовах відставка головного тренера виглядає абсолютно логічним кроком. Коли «Динамо» програє «Шахтарю» в Кубку України, а потім ще й в чемпіонаті, тоді «потяг уже піде». Та сміливості визнати, що він вичерпав свій ресурс, у Шовковського немає. А брати Суркіси не готові до кардинальних кроків. Та й відразу сказати, хто зараз здатен замінити Шовковського, дуже важко. Оптимальним виглядає варіант з Ігорем Йовічевічем, але хорват навряд чи погодиться. Асистента ж Зінедіна Зідана в «Реалі» Давида Беттоні, який за три дні перебування в клубі чітко визначив всі проблеми, залучати до клубу відмовилися в останній момент.

Якщо ж бути об’єктивним, то в нападі зараз кияни виглядають набагато креативніше та якісніше, ніж їхні головні конкуренти. І при цьому таких шалених трансферів, як «Шахтар», який, здається, закупив за великі гроші усе, що погано та гарно лежало в Бразилії, у «Динамо» не було. Тіаре виглядає доволі перспективно, як і Шола Агундана. А фейл із придбанням «потужного бомбардира» Бленуце ще довго будуть обговорювати. Головне завдання тренерів «Динамо», на мою думку, – стабілізувати дії в захисті (справа тут не в Біловарі, який провів останні матчі на непоганому рівні) і налагодити атмосферу усередині команди. Без цього про успіх можна буде забути. Суперники ж, скажемо прямо, не стали сильнішими.

«Шахтар» мав величезний шанс перед двома особистими зустрічами з «Динамо» забезпечити собі непоганий відрив у чемпіонаті. Натомість команда Турана не просто цим не скористалася, а була «знищена» вперше в історії в номінально домашньому матчі. Ох, як же уважно дивився Віталій Пономарьов протистояння «гірників» із «Абердіном»! Наставник «ЛНЗ» все для себе там побачив і все зрозумів. У підсумку – шалений тиск, пресинг, компактність, збалансованість та швидкість черкащан призвели до того, що саме донецька команда вперше за довгі роки виглядала абсолютно безпомічною, безідейною та безпорадною. Гірники пропустили чотири м’ячі, а повинні були пропускати значно більше.

Ми побачили не лідера та головного претендента на чемпіонство, а набір переляканих хлопчаків. З юними бразильцями все зрозуміло. Вони тільки з пляжів Копакабани підїхали й зламалися від такого тиску. А ось що сталося з Матвієнком, Коноплею, Очеретьком, Бондаренком, важко зрозуміти.

На жаль, це головна негативна тенденція сучасної УПЛ, що талановиті футболісти зупиняються в своєму розвитку й пливуть по течії. І саме цим можна пояснити зростання рівня конкуренції в турнірній таблиці УПЛ.

У нас стали підійматися команди, основу яких складають колишні перспективні, які програли конкуренцію в стані «Шахтаря» та «Динамо». А ще проявляють себе легіонери не дуже високого ґатунку, яким в інших чемпіонатах важко. Тут, можливо, «Металіст 1925» можна виокремити, він наразі п’ятий. Там дійсно є ресурси ще й на молодих перспективних футболістів, таких, як Крупський, Гаджієв, Мартинюк, Павлюк. Але тон все одно задають вже не юні Антюх, Калітвінцев, Калюжний, Шабанов, до яких Младену Бартуловичу вдалося знайти підхід. Ну й молодий наставник прогресує разом із своєю командою.

Дивлячись на їх протиборство з «Динамо» в першому таймі, було очевидно, що кияни просто за усіма параметрами сильніші. Забий своє команда Шовковського та признач Віктор Копієвський стовідсотковий пенальті, ні про яку конкурентоспроможність харків’ян не було б і мови.

А конкурентоспроможність «Полісся» ми побачили на початку сезону, коли «Динамо» було в порядку, а «поліщуки» – просто без особливих шансів – 4:1. Можна, звісно, заперечити, що після того, підсилившись Велетнем та Брагару та присадивши на лавку Гуцуляка та Назаренка, команда Руслана Ротаня виграла п’ять матчів поспіль та піднялася на четверту сходинку турнірної таблиці.

Але тут зазначу, що з «Кривбасом» житомирці відверто відскочили, а потім здолали виключно головних аутсайдерів. Якщо до цього ще й додати поразки від «Колоса» та «ЛНЗ», я б не став поспішати відводити саме «Поліссю» роль «третьої сили». Тут на багато питань відповість гра з «Шахтарем» відразу після паузи, викликаної матчами збірної України. Хоча є в Руслана Ротаня, як зазначили деякі мої колеги, додаткова мотивація у вигляді 1 млн доларів, який пообіцяв йому президент клубу Геннадій Буткевич за чемпіонство в УПЛ. Але мені здається, що не в цьому сезоні.

А ось хто дійсно вражає, так це Патрік ван Леувен, якому в умовах жорсткого тиску, здається, працюється тільки краще. «Кривбас», котрий залишили багато провідних гравців і котрий називали тренерським, за рахунок самовіддачі, фізичної готовності й не без долі фарту при суттєвих помилках у захисті став давати результат. При цьому забили криворіжці (16 голів) на один м’яч більше «Шахтаря», пропустили стільки ж, скільки динамівці (11), і поступаються донецькій команді лише одним пунктом, а киянам – за додатковими показниками.

Якби «ЛНЗ» не провалився в двох турах поспіль, зазнавши поразок від «Вереса» та «Олександрії», то саме збалансовану та цікаву команду Віталія Пономарьова я б назвав головним відкриттям та претендентом навіть на бронзу. Тренеру вдалося запросити до Черкас багатьох своїх вихованців із «Руху» та вписати в свою модель легіонерів Яшарі, Асінора й Проспера. І хоча стабільності поки не вистачає, але гра проти «Шахтаря» показала, що може робити ця команда, коли вона на ходу.

Також потужно стартував «Колос», але, здається, запал у команди Руслана Костишина закінчився. Ковалівців прочитав та переграв Іван Федик – наставник одного з очевидних аутсайдерів турніру – «Руха». Хоча львів’яни в Кубку України й над «Поліссям» познущалися – 3:0. А «колосовці» ще й «Верес» не здолали та поступилися «Металісту 1925» абсолютно за грою. Це свідчить, що в нещодавнього лідера настала криза. Чи вистачить паузи для того, щоб подолати проблеми, побачимо.

«Карпати», які провели дві неймовірні нічийні гри з «Шахтарем» і «Динамо» (двічі по 3:3), примудрилися дуже багато втратити на старті. Пішли навіть розмови про відставку тренерського штабу Владислава Лупашка. Та молодий, але дуже амбітний тренер продовжував наполягати, що складнощі тимчасові, а курс на атакуючий та домінуючий футбол незмінний. І ось прийшли дві доволі впевнені перемоги над «Оболонню» та «Олександрією» й та сама нічия з «Динамо», де мали виграти, але могли й програти. Та чого не відбереш в цих «левів» – це характеру. Достатньо подивитися, скільки матчів вдалося врятувати на останніх хвилинах. Прикро, що лише врятувати, а не вигравати. Хоча при нинішній щільності результатів відіграти відставання в 5 очок від третього місця «Карпатам» цілком до снаги.

Ще цікаво в цьому сезоні те, що важко назвати середняків. Номінально це ті ж «Карпати», а ще «Оболонь», яка під керівництвом Олександра Антоненка виглядає чи не більш переконливо, ніж за тренерства Сергія Щищенка, та «Зоря» Віктора Скрипника, який все ще ставить підопічним своє бачення гри. Усе складається так, що за один – три тури можна піднятися до лідерів, а можна й серед аутсайдерів опинитися.

Та все ж, як мені здається, боротьбу за «місце під сонцем» будуть вести майже всі ті, від кого цього й очікували. Виключення складають лише «Верес» та «Олександрія». І хоча по два матчі олександрійці та рівняни виграли, та це не особливо їх підняло. Хоча дуже інтригуючим виглядає запрошення до ФК «Олександрія» на посаду головного тренера другої команди Володимира Шарана. Цікаво, чого очікувати далі?

А на фоні відносних успіхів «Полтави» та «Кудрівки», яким все важче даються очки, найбільше розчарування викликає «Епіцентр» Сергія Нагорняка, – єдиний поки що без перемог. А як же хвалили гру «епіцентрівців» у Першій лізі, яку вони виграли в домінуючому стилі! Ніхто не чекав, що саме вони після третини турніру будуть на останньому місці.

Правда, цьому посприяли арбітри, які припустилися декількох результативних помилок на користь суперників «Епіцентра» в ключових матчах.

З суддівством зараз взагалі просто неподобство. І справа не в корупційності та заангажованості арбітрів, а в тому, що одні, які прийшли зі шкільної парти, просто не знають футболу, не відчувають його дух і не вміють судити, а інших, більш досвідчених, вже залякали заяви від «Шахтаря» та інших заможних клубів так, що вони стали боятися приймати правильні рішення. Отже, тут рівень гри випереджає рівень арбітражу, але це не йде на користь нашому футболу.