Не хвилюйтеся, редакторська колонка навіть на один тиждень не перетворилася на медичну, хоча теми досить близькі. Просто в нашому випадку «дожити і не збожеволіти» – це не тільки про здоров’я.
Ми в Україні всі стали фаталістами. Хтось у більшій мірі, хтось у меншій. Нас до цього готували довго, але все вдалося. Ні, ми не перестали боятися смерті, але можливість загинути від російських ракет і шахедів опинилася після коми в звичному списку, який складається з інфарктів, інсультів, онкологій, ДТП і ковіду.
Під кінець четвертого року великої війни лише одиниці з нас біжать у бомбосховища, решта залишається вдома або на роботі і сподівається на Бога й теорію ймовірності. Це не пофігізм: якщо за добу лунає до десятка тривог, у сховище не набігаєшся. Це наш вимушений фаталізм.
Від долі не втечеш; якось воно буде; всіх не переб’єте – як не дивно, але ці досить сумні фрази вселяють надію на шанс дожити до кінця війни. Від нас вимагається небагато – вірити і робити на своєму рівні і своїми силами те, що наближає мир.
Але погодьтеся, дожити до закінчення війни, втративши при цьому психічне здоров’я і здатність адекватно мислити, – невелика радість. Тільки уявіть на хвилину цілу націю знервованих, неврівноважених людей. Не дай Бог! Втримати дах, який злітає, вам не допоможуть ні вечірні п’ятихвилинки президента, ні телемарафон, ні тим більше «Дизель» з «Кварталом». Тільки самі можете хоч якось протистояти пандемії психозу.
Насамперед припиніть нервувати і реагувати на кожне повідомлення, яке ЗМІ подає як вбивчу сенсацію з розряду «все пропало!». Насправді в 99 випадках зі 100 вона вбивча тільки для наших мізків.
Невже ви тільки вчора дізналися, що в Україні беруть відкати з бюджетних контрактів? І це після того, як за Януковича ця система стала поширеною практикою? Так, під час війни корупція викликає набагато більше обурення, але новиною напевне не є. Хіба що новиною можна вважати те, що цього разу правоохоронці затримали фігурантів і зруйнували злочинну схему.
Жах-жах! Трамп продає Україну росії, він прямо так і сказав! Ну сказав, і що? А ще він будь-який договір називає «сдєлкой». Сленг у нього такий, професія відбиток наклала. Від його реприз вже давно ніхто непритомним не падає. Раджу судити за конкретними справами: он в Газі як все горіло і навколо неї. Так, там ще нічого не закінчилося, але війна вщухла.
Жах-жах-жах! Мирний договір писали в росії і підсунули американцям – самі росіяни про це говорили, ось запис їхніх телефонних розмов з Віткоффом, який (жах! – 4 рази) їх консультував, як розмовляти з Трампом!
Люди, а ви не знали, що політика – брудна справа? Подивіться на обличчя лаврова, навіть пояснювати не потрібно. А бачили знамениту серветку Черчилля з поділом Європи у відсотках і галочку Сталіна на ній? Або згадайте анекдот про човникову дипломатію Кіссенджера. Вони так і раніше домовлялися.
Кожен день приносить кілька нових «сенсацій» від політиків, які беруть участь у процесі або бажають зробити на ньому піар, і ми сіпаємося, як від ударів струму: буде договір, не буде договору! Так і хочеться процитувати «проффесора»: «Астановітесь!», а то до миру не доживете.
Медичних порад не буде, можу поділитися тільки власним досвідом. Вже давно виробив для себе критерій, свого роду лакмусовий папірець, яким перевіряю весь цей божевільний потік інформації. Він простий і зрозумілий: збереження незалежності держави і життів людей.
Можете поміняти місцями – збереження життів людей і незалежності України. Це не сума, яка від зміни доданків не змінюється. Це єдине ціле. І критерій один-єдиний. Перевіряйте ним всі сенсації, новинні бомби, істерики політиків і своїх сусідів (для початку можете потренуватися на відставці Єрмака), і невдовзі помітите, що цей інформаційний шум ні на що не впливає. Крім ваших нервів.
До речі, неправда, що нервові клітини не відновлюються. Відновлюються, але дуже повільно. Тому намагайтеся не спалювати їх швидше, ніж потрібно.
Як дожити до кінця війни і не збожеволіти