У спробі переправлення військовозобов’язаних через державний кордон підозрювали мешканця Світловодська Є., а виявилося, що він через тяжку психічну хворобу не відає, що творить. Нещодавно Світловодський міськрайонний суд постановив лікувати його примусово.
У жовтні 2024 року численні ЗМІ, посилаючись на правоохоронні прес-служби, повідомили про викриття на Кіровоградщині злочинної групи, яка допомагала ухилянтам у перетині державного кордону. Зазначалося, що в ході спецоперації затримано двох представників криміналітету, раніше судимих за шахрайство. Один – житель Світловодська, інший – з Дніпропетровщини. Їх запідозрили у продажу фіктивних документів про інвалідність, яку нібито спричинила тяжка праця у шахті. Охочі записатися в потерпілі від «клятих рудників» мали заплатити по 20 тисяч доларів. Їм обіцялися «білі квитки» і можливість перетнути державний кордон. Злочинцям начебто допомагали члени столичної МСЕК. Крім того, декому з клієнтів злочинної групи фальшива документація про роботу в шахті начебто допомогла збільшити пенсію.
Часткове підтвердження цієї інформації «УЦ» знайшла в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
13 жовтня 2024 року у Ленінському районному суді Кропивницького розглядалося клопотання слідчого про взяття під варту жителя Світловодська Є. Було оприлюднено висунуту йому підозру. Ішлося про те, що «не бажаючи займатися суспільно корисною працею, переслідуючи корисливі мотиви та мету незаконного збагачення за рахунок вчинення умисних, незаконних дій у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації», світловодець Є. і його товариш Г., житель села Приюта Нікопольського району Дніпропетровської області, взялися допомагати жителеві Знам’янки в оформленні інвалідності й виключенні з військового обліку, необхідних для виїзду за кордон. 11 жовтня 2024 року Є. та Г. зустрілися з клієнтом у кав’ярні Sova у Світловодську й отримали від нього чотири фотокартки й копії паспорта та довідки про присвоєння ідентифікаційного коду, а також 20 тисяч доларів. Того дня Є. і Г. й затримано.
Слідчий клопотав про те, щоб помістити Є. в ізолятор на 60 діб і дати йому вийти на волю за умови внесення застави в розмірі 240 тисяч гривень. Прокурор запропонував збільшити заставу до 1 695 680 гривень.
Ось як відреагував на це Є. Мовляв, в ізолятор йому не можна, бо він – інвалід третьої групи, потребує регулярних, через кожних два тижні, консультацій у лікаря-психіатра. Слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість висунутої Є. підозри, але не знайшов причин тримати його в холодній і визначив запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Того ж дня, 13 жовтня 2024 року, у тому ж Ленінському райсуді Кропивницького визначали запобіжний захід іншому фігурантові справи про переправлення військовозобов’язаних за кордон. Слідчий пропонував зачинити Г. в ізоляторі на 60 діб і випустити тільки після внесення застави в розмірі 560 прожиткових мінімумів. Підозрюваний сказав на це, що таких грошей не має, і запевнив, що не збирається переховуватися від правосуддя. Адвокат, яка захищає Г., просила не відправляти його в буцегарню і звертала увагу суду на такі обставини: Г. раніше не притягували до кримінальної відповідальності, він має постійне місце проживання, обробляє землі хворих батьків, його брат служив у ЗСУ, загинув. Слідчий суддя визначив стосовно Г. такий самий запобіжний захід, як і стосовно Є, – домашній арешт. Обох невідкладно звільнили з-під варти.
В іншій судовій ухвалі процитовано протоколи негласних слідчих дій – записи розмов підозрюваних. Один з фігурантів розповідав, що видачу довідок у нього поставлено «на потік», що він може залучити до цього працівників Одеської та Київської МСЕК, з якими уклав угоду на 800 мільйонів. А ще хвалився знайомством з кримінальними авторитетами, які стали мільйонерами і мешкають в Туреччині. За словами фігуранта, вони спроможні розвалити діяльність українських ТЦК. Розказував про бойовиків з Харкова, які теж можуть нагрянути в Кропивницький і впливати на тутешній ТЦК.
А в лютому 2025 року до Світловодського міськрайсуду надійшло затверджене прокурором клопотання про застосування до Є. заходів примусового медичного характеру. Судовий розгляд тривав кілька місяців.
Є. не заперечував проти примусового психіатричного лікування. Стосовно висунутої йому підозри сказав, що «нічого не вчиняв».
До справи долучено висновок судово-психіатричного експерта, згідно з яким Є. «в момент скоєння правопорушення страждав і в даний час страждає тяжким психічним захворюванням у формі біополярного афективного розладу, на момент скоєння правопорушення, за своїм психічним станом, не міг усвідомлювати значення своїх дій та розумно керувати ними».
На підставі цього висновку Світловодський міськрайсуд й постановив 12 листопада 2025 року рішення про застосування до Є. «примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з наданням амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку із звичайним наглядом».
Отже, Є. нікого не збирався переправляти через кордон, бо й не мав такої можливості, а правоохоронці пошилися в дурні, повіривши в його хворобливі фантазії? Але в такому разі залишається незрозумілою поведінка Г. – іншого фігуранта кримінальної справи. Навіщо йому було підігрувати хворій людині? Чи він теж?..
Віктор Іваненко.
Неочевидне, але ймовірне