На шляху до своєї професії

Українська школа не втомлюється вражати своєю стійкістю до будь-яких негараздів і труднощів та готовністю до чергових реформ освіти. Втім, ці нескінченні реформи, які проводяться МОН, теж належать до негараздів і труднощів. Нинішнього року в Україні стартував пілотний проект реформування старшої школи, який запроваджує профільне навчання в X – XII класах, а вже з 2027 року вся країна навчатиметься з девізом «Вибирати, що вчити, щоб потім визначити, ким стати».

До числа першопрохідців дванадцятирічки увійшов кропивницький ліцей «Європейська освіта» (колишня 25-та школа). Про проблеми та перспективи освітніх новацій ми говорили з директоркою ліцею Лілією Матяшовою.

– Ліліє Петрівно, почнемо з короткої візитівки вашого навчального закладу.

– Для мене 25-та школа – все моє життя, це ліцей європейської освіти за нинішніми стандартами. Ми славні, працюємо дуже давно, ще з 90-го року в нашому закладі є профільна освіта. В школі нині навчаються 1183 дитини. В нас працює наукове товариство дітей, яке допомагає дітям самостійно здобувати знання. Багато наших дітей – переможці в конкурсах, олімпіадах, науково-дослідницьких роботах різного рівня. Прекрасний педагогічний колектив, багато вчителів з вищою категорією, вчителі-методисти. Навчаємося самі і навчаємо вчителів інших шкіл.

– Вашу школу вибрали як пілотну для проекту з профільної освіти. Розкажіть, як все починалося.

– Перший форум, куди нас запросили, відбувся в Києві 24-го року. Там нам поставили завдання пілотувати профільну школу. Ми рік готувалися, змінили навчальні плани, пройшли спецкурси. І з першого вересня 26-го року в нашій школі вже мають бути профільні класи. І почнемо повноцінне профілювання з навчальними планами, з навченим колективом, з освітніми просторами. Третій поверх нашого закладу відведено саме під профільну школу. Там будуть кабінети і лабораторії біології, хімії, фізики, стем-лабораторія, лабораторія робототехніки, кабінети математики, географії.

Вперше діти, сьогоднішні дев’ятикласники, матимуть можливість піти в дванадцятирічну школу. Але може бути таке, що не всі батьки бажатимуть, щоб їхні діти йшли в дванадцятирічку. Хто захоче, піде на три роки навчання – 10-й, 11-й, 12-й класи, хто не захоче, то матиме можливість навчатися 2 роки (10- 11 клас) у нашому закладі.

– Ви – педагог і керівник з великим стажем. Як вважаєте, в дванадцятирічці є сенс?

– Є. Нині вже скільки зусиль докладено. Європейська спільнота такі колосальні кошти нам виділила для того, щоб ми йшли в ногу з Європою, для того, щоб у нас була середня освіта так само дванадцятирічна, як і в Європі. А далі – реформа вищої школи. І наші діти будуть до цього підготовлені.

Крім того, у вищих навчальних закладах зараз напрацьовують профілі, які будуть споріднені зі школою, зі шкільними профілями, для того, щоб не переривався цей ланцюжок профільності середньої і вищої шкіл.

Знаєте, на перший форум, який був в квітні 24-го року в Києві, прийшло багато підприємців. Вони просто, вибачте за таке слово, волали до нас: «Зробіть так, щоб діти навчалися. Зробіть так, щоб діти володіли прекрасними математичними, хімічними, біологічними і так далі знаннями».

Нам треба навчити дітей вчитися по-сучасному, навчити їх здобувати знання. Тому що оцей COVID, який тривав два роки, а тепер оця страшна війна, яка продовжується, вони, звичайно, завдали величезної шкоди потенціалу наших дітей. Діти нині не дуже тягнуться до навчання. Тому треба все зробити для того, щоб зацікавити їх.

Перш за все потрібно, щоб були кар’єрні радники. Це люди, які мають психологічні навики, навики методичні, просто людські, для того, щоб вони навчали дітей, щоб допомагали їм обирати свій шлях, для того, щоб вибудовувати траєкторію кожної дитини. І щоб ця дитина чітко зрозуміла, що їй треба в житті.

– Скажіть мені, будь ласка, чи були у вас сумніви стосовно цього проєкту і які саме.

– Були, ще й які. 24-го році в мене була просто істерика. Думаю: боже мій, це ж європейський проєкт. Брати на себе таку відповідальність! А раптом батьки не захочуть віддати своїх дітей у дванадцятирічку? Раптом я не зможу підготувати школу? Раптом наш педагогічний колектив не дотягне до тих вимог, які нині ставлять перед нами. Раптом не зможемо організувати навчальний процес так, щоб сподобалося батькам і дітям, і щоб цей навчальний процес був ефективний? Я дуже переживала. Ми всі переживали і казали про це організаторам в Міністерстві освіти. Вони теж побоювалися.

В принципі, ми мали почати пілотування вже 1 вересня нинішнього року, але всі до нас прислухалися, і ми вирішили все-таки більше познайомити батьків, дітей, самі навчитися не на дітях, а на собі. І сьогодні вже й батьки повертаються обличчям до нас, і діти вже зацікавилися. Тому зараз ми більш підготовлені, і впевненість в тому, що подолаємо проблеми, вже з’явилася.

– Через три роки у вас в класах будуть сидіти 18-19-річні молоді люди. Чи готовий педколектив співпрацювати з дорослими дітьми?

– Я зараз не можу вам сказати на 100%, що в нас одразу буде все прекрасно. Але спробувати треба.

Діти звикли до того, що це – школа. Вони поважають певні правила. І одинадцятикласники також їх дотримуються. Так, вони дорослі, але знаєте, ще досі не впевнені, куди підуть після школи. Можливо, саме цей термін допоможе, щоб кожна дитина знайшла доріжку до своєї професії.

– За кордоном, наскільки я стикався, молодша, середня і старша школи – відокремлені одна від іншої. Це навіть різні заклади і будівлі. А у вас будуть поряд малюки і молоді люди.

– Вони прекрасно уживаються. На першому дзвонику ви б бачили, з якою теплотою і радістю вони зустрічаються. Ви б бачили, як першокласники в кінці навчального року проводжають одинадцятикласників. Це приємно. А чому такого не має бути? Оця людяність, наша українська людяність нехай вона залишиться. Це традиції, які зберігаються багато років.

– Є велика проблема в тому, хто саме готуватиме дітей до майбутніх професій.

– Працюю в своєму закладі 20 років, і у нас підготовлений колектив. У нас багато вчителів, які беруть участь та перемагають у різних професійних конкурсах. Вони на всеукраїнському рівні проводять вебінари, семінари. Наші педагоги створюють посібники, підручники, методики. І все це на сучасному, європейському рівні.

– То ж перспективи профільної освіти ви бачите?

– Бачимо, дуже сподіваємося, що нам все вдасться. Ми з 17-го року в проекті, спочатку в пілотному проекті НУШ, тепер в пілотному проекті профільної школи. Держава нам весь час давала кошти. Класи облаштовано, все є, вся дидактика, вся техніка. Треба тільки спочатку стати на ноги, щоб оці академічні класи запрацювали, а потім вже дивитися на подальшу перспективу. Школа, вона не тільки вчить, вона ще й вчиться.