Філософи вчать: зовнішність – оманлива. Наприклад, спортивки з написом Adidas, придбані за 350 гривень біля старого автовокзалу, при детальному розгляданні можуть виявитися з чотирма смужками замість трьох, отже, несправжніми.
А що вже казати про слово, сказане чи написане, – воно може означати що завгодно, тільки не тим, чим здалося спочатку. І не дивуйтеся, якщо експерти дійдуть висновку, що фігуранти «справи Міндіча», бесідуючи між собою про виведення капіталів в офшори, насправді обговорювали свої успіхи в дитячій настільній грі «Монополія». Про Тимошенко, яку запідозрили в підкупі іншого нардепа, годі й казати, адже вона заявила, що не має «ніякого відношення» до розмов, записаних і оприлюднених НАБУ.
Так само може виявитися мильною бульбашкою й кримінальна справа стосовно колишнього керівника одного з кропивницьких вишів. Порушено її за кілька місяців до великої війни. Фігурантові інкримінують вимагання відкатів від фірми, яка надавала очолюваному ним вишу освітні послуги.
Повідомляючи громадськості про викриття корумпованого керівника навчального закладу, правоохоронці ще й оприлюднили записи його розмов, здійснені в ході негласних слідчих дій.
Вже чотири роки справа – у суді. Фігурант вперто не визнає обвинувачення. Недавно захисник обвинуваченого попросив призначити лінгвістичну (семантико-текстуальну) експертизу, і суд задовольнив це клопотання. Ось яке завдання поставлено експертам: встановити, чи є в розмовах фігуранта, записаних негласно, спонукання до матеріальної вигоди?
«Питання, поставлені перед експертом, вирішуються ним за допомогою спеціальних знань у галузі лінгвістики на основі загальних і окремих норм мови з використанням посібників, академічних наукових праць, словників, довідників та інших наукових джерел», – вказано у судовій ухвалі.
Звісно, не знаємо, які саме записи відправлено на наукове дослідження. Можемо припустити: саме ті, які правоохоронці оприлюднили перед війною, затримавши фігуранта. Текстова версія тих записів досі є в Інтернеті.
Ось лише невелика частина діалогу, який начебто відбувся між керівником вишу і директором фірми-контрагента:
– Денег хочется сейчас. Ты готов платить наперед, за договор?
– Обозначьте суму.
– Начнем просто, 20 тысяч. Бежим, подписываем…
Побачимо, що скажуть з цього приводу експерти. А якщо це – всього-на-всього задушевна розмова двох чоловіків, один з яких просто поділився з іншим сокровенним: хочеться грошей? Хіба за це карають?
До речі, це вже буде не перша експертиза, здійснена під час судового розгляду справи. Навесні минулого року суд відправляв на дослідження аудіо- й відеозаписи, щоб з’ясувати, чи автентичні вони.
Кінця-краю процесу не видно. І немає надії, що завершиться до закінчення війни, одночасно з якою й почався.
Віктор Іваненко, «УЦ».
Вони чекають на вас!