Це тільки на перший погляд величезний крижаний острів потрібен Сполученим Штатам так само, як кнопковий музичний інструмент – парнокопитній тварині. Насправді ж нахабне бажання Дональда Трампа зробити Гренландію 51-м американським штатом сформувалося не спонтанно, а під впливом великої кількості факторів – історичних, економічних, політичних, оборонних і навіть особистісних.
Офіційна версія
Її найчіткіше сформулював один з основних перекладачів з трампівської на людську мову, міністр фінансів Сполучених Штатів Скотт Бессент.
«Ми – найсильніша країна у світі. Європейці демонструють слабкість. США демонструють силу. Гренландія необхідна для національної безпеки США. Ми будуємо Золотий купол (систему протиракетної оборони – Ред.).
Президент Трамп діє стратегічно. Він дивиться не на цей чи наступний рік, а на те, що може статись у битві за Арктику. Ми не збираємося віддавати на аутсорсинг нашу національну безпеку іншим країнам».
За словами Бессента, Сполучені Штати мають «діяти на випередження», дотримуючись принципу «мир через силу». Він додав, що боротьба за Арктику є реальною загрозою в майбутньому, і якщо Гренландія стане частиною США тепер, то це «допоможе уникнути майбутньої війни». На думку міністра, зрештою європейці зрозуміють, що перехід Гренландії під контроль США є найкращим варіантом для них.
Трохи історії
Продовжимо цитувати Скотта Бессета: «Якщо ми подивимося в минуле, то американські президенти хотіли придбати Гренландію більше століття тому».
Міністр фінансів легко міг зазирнути в минуле і переконатися, що ця тема виникла ще 1867 року, відразу після купівлі Штатами Аляски, але тоді щось не склалося. А вже в 1910-му США пропонували Данії обмін Гренландії на Філіппінські острови.
Через шість років Данія продала Америці свою Вест-Індію (Віргінські острови) всього лише за 25 мільйонів доларів у золоті – еквівалент 600 мільйонів сьогодні. Вашингтон побоювався, що Німеччина захопить острови і використовуватиме їх як базу для підводних човнів, загрожуючи Панамському каналу. А на додаток до цієї угоди США офіційно визнали суверенітет Данії над Гренландією, про що тепер Дональд Трамп намагається не згадувати.
Після Другої світової, в 1946-му, президент Трумен таємно запропонував Данії гігантську на ті часи сум, 100 мільйонів доларів, за острів для баз проти СРСР. Копенгаген відмовив, але дозволив США побудувати військову базу Пітуффік, яка функціонує донині.
У 1955-му віце-президент Рокфеллер вкотре пропонував Данії за крижаний острів багато грошей і варіантів, але безуспішно. І ось 70 років по тому тема знову стала актуальною.
Отже, Дональд Трамп – не автор нової божевільної ідеї, а такий собі послідовник «Великої американської мрії».
Якщо ж шукати аналогії у новітній історії, то найперше, що спадає на думку, – це анексія Криму. Методи різні, а мета однакова.
Трохи географії
Згадайте, коли ви бачили перед собою глобус? Давно? Дуже давно? І дивилися, напевно, прямо на знамениту 45-ту паралель, яку географи називають «золотою лінією» планети. На цій широті, рівно посередині між Північним полюсом і екватором, розташовані Мілан, Венеція, Бєлград, Сімферополь, Одеса, Монреаль – так зване комфортне середовище проживання. З цієї точки зору Гренландія має вигляд невеликої білої смужки.
А височенький Трамп подивився на глобус зверху вниз і побачив зовсім іншу картину: величезна біла пляма Гренландії розташована за два кроки від Північної Америки, щитом прикриваючи її від Північного Льодовитого океану, а десь вдалині маячить дрібна Європа з крихітною Данією.
Це зовсім не перебільшення! На території Гренландії легко можуть розміститися десять (!) найбільших європейських держав, або три України з Кримом і Донбасом, або чотири Франції. Якщо розміри Гренландії виявилися для вас відкриттям, не дивуйтеся і не лайте свою вчительку географії, вся справа у візуальному спотворенні розмірів великих об’єктів на картах. Воно, до речі, відоме ще з XVI cторіччя як проекція Меркатора.
Трохи економіки
Гренландія – комора корисних копалин. Навіть не комора, а всесвітній склад. Рідкоземельні метали, уран, золото, кольорові та чорні метали, графіт, алмази, рубіни, нафта, газ – все у величезних кількостях. І ніщо не заважає їх видобутку. Крім холоду, льоду і снігу. Але є нюанс: льоди Гренландії тануть, і цей процес прискорюється.
Побічним продуктом танення і сповзання льодовиків є … пісок. Сотні мільйонів тонн піску, такого необхідного для будівельного бетону.
Загалом, коли забудовник, а за сумісництвом президент США Дональд Трамп пропонує Данії взяти «по-доброму» 700 мільярдів доларів (данські дотації Гренландії за 1000 років) – це економічно вигідна угода для обох сторін. А є ще цікавіший варіант: по 10–100 тисяч доларів кожному гренландцю, щоб схилити до відходу від Данії. Велика спокуса для всіх 56 тисяч місцевих жителів.
Про роль особистості ДФТ
На мою думку, досить вже дивуватися і обурюватися словами і вчинками Трампа. Таке враження, що багатьом з нас простіше прийняти існування в природі кривавих диктаторів, кримінальних президентів, тупуватих бацьок і агресивних фанатиків, ніж дивного і неформатного Трампа. А те, що його близький друг і найбагатша людина планети, Ілон Маск, – теж незрозумілий для нас суб’єкт, вас не дивує? Гадаю, список «мутантів» цими двома не обмежується, пора звикати. Тому краще направляйте свою критику на тих, цитую класика, «козлів, які заважають нам жити», а не на Маска з Трампом, яким від ваших емоцій ні холодно, ні гаряче.
Український контекст
Як не крути, але вся ця «Гренландська спецоперація» Дональда Трампа вийде Україні боком. Причому як у найближчій перспективі, так і в довгостроковій.
Увага світової спільноти і особисто «президента земної кулі» Д. Ф. Трампа вже переключилася з України через Венесуелу на Гренландію. Кицька ще не кинула кошенят, але все ближче до цього моменту.
А кому, скажіть на милість, потрібне таке НАТО, в якому один член альянсу без найменшого збентеження тримає за горло іншого? Україні точно не потрібно, незважаючи на пункт у Конституції.
І що буде з ЄС, якщо Трамп не скасує «гренландські» тарифи для тих країн Європи, які намагаються підтримати Данію, що слабо чинить опір? І чим може накритися європейська підтримка України? Та взагалі чи буде ЄС, коли ми нарешті зможемо до нього вступити?
Та й про яке відновлення післявоєнної України може йтися, коли треба забудовувати Гренландію?
Ось і казочці кінець
Ніякої моралі на завершення моєї саги про Гренландію не буде. Як немає моралі в нинішній міжнародній політиці. Та й раніше ніколи не було.
Вони чекають на вас!