Таку назву має книга, презентована днями у відділі краєзнавства обласної універсальної наукової бібліотеки імені Д. Чижевського. Це збірка різдвяної прози, що вийшла друком наприкінці минулого року у видавництві «Богдан». Представила її авторка з Кропивницького, учасниця цього видання Вікторія Семененко.
Як зазначено у передмові: «Це подих віри, який вловлюється між рядками. Тут, поруч із класичним християнським дивом, розгортаються історії, де оживає ельфійська магія, де зорі стають дороговказами і навіть міжпланетні мандрівки несуть у собі найголовніше — прагнення до добра й любові».
Книга повністю відповідає поняттю «жіноча проза», хоча серед дев’ятнадцяти авторок якимось дивом опинився й один чоловік. Певно це теж результат різдвяного дива. На жаль, на презентації ні від нього, ні про нього ми нічого не почули. Проте пролунало декілька відеопредставлень учасниць збірки. Серед них Світлана Аман, авторка оповідання «Щасливі пастухи»: «Пишу я для дітей. А от оповідання, яке увійшло в збірку, це спроба написати для дорослих. Сідала я писати про пастухів, персонажів з Біблії. Мене завжди цікавило, що це були за люди, чому заради них спустилося Воїнство небесне, про що вони могли вести розмови біля вогнища на пагорбах Віфлеєму. Я хотіла вигадати їхні історії, їхні долі, описати їхні розмови. Але у мене нічого не виходило, Бог мені не відкрив.
Та про пастухів я таки написала. І твір вийшов переважно про родинні цінності. Про святкування Різдва, про віру в Бога тоді, коли вірити заборонено. Моє дитинство проходило в селі на Кіровоградщині, у бабусі. Те, як ми там святкували Різдво, це я і описала у своєму творі.
Хочу ще сказати про збірку. Вона у нас вийшла такою теплою. Це оповідання не для швидкого читання. Над кожним твором хочеться розмірковувати. Всі вони торкаються душі».
Про свій творчий внесок розповіла і Вікторія Семененко: «Кожна наша мрія має свій шлях. Якщо дуже сильно в неї вірити, а що головніше – працювати над нею, вона неодмінно здійсниться. Такий шлях і має моя історія, яка потрапила до цієї книги.
Моє оповідання має назву “Різдвяне диво”. Головною героїнею є Поліна, яка зневірилася у своїх почуттях, у любові. Вона вирушає у мандрівку у потязі, де проходить внутрішнє зцілення. Сенс цієї історії полягає в тому, що Різдвяне диво ми сприймаємо буквально, а насправді це повернення до себе, повернення віри в себе, віри в свої почуття. Попри ті перепони і зневіри, які були у житті головної героїні, усе може повернутися, якщо дати шанс почуттям».
Вони чекають на вас!