Чотири роки без підсумку

В медіа тільки й мови, що війні – вже чотири роки. Нібито від числа чотири щось залежить – на відміну від трійки. Або двійки. Повна аналогія з Новим роком – як тільки стрілки зійдуться на дванадцятій, життя відразу поліпшиться. Або з ювілеями: сьогодні тобі 60 – і вже старий, а напередодні ще був огого яким, бо 59,99 – не 60. На жаль, нічого не зміниться, просто почався п’ятий рік великої війни.

Ніяких підсумків чотирьох років повномасштабної російсько-української війни підбивати не потрібно. І не тільки тому, що нічого ще не закінчилося. Просто для створення об’єктивної картини не все знаємо. Далеко не все – білих плям не менше, ніж червоних, кривавих. Так завжди буває під час воєн.

Сьогодні можемо тільки фіксувати окремі абсолютно очевидні речі, які вже не зміняться ні до кінця війни, ні в повоєнні роки. При цьому принципово важливо уникати гучних і пафосних фраз, патріотичних гасел і гіперболізації подій – у нас є цілі організації з хорошими зарплатами, які цим професійно займаються.

Почнемо танцювати від печі. Україна і морально, і матеріально виявилася не готовою до такого важкого і тривалого конфлікту. Тієї підготовки, яка, безумовно, проводилася в ЗСУ напередодні російського вторгнення, було явно недостатньо. На початку конфлікту і навіть пізніше майже всі пересічні українці не уявляли, що все буде так погано. Що знав і чого не відав президент, можна тільки здогадуватися. Ті, хто перед великою війною попереджав про її неминучість, не змогли переконати інших. Так само було і напередодні німецько-радянської війни.

Внесення до Конституції України норми про вступ в НАТО вилізло нам боком. З якого біса керівництво країни вирішило видати бажане за дійсне, та ще й дати агресору формальний привід для нападу? З тим же результатом можна було передбачити в Конституції наш вступ в США, оскільки хочеться стати 51-м штатом. Навіть якщо президенти Порошенко і Зеленський повелися на обіцянки керівництва (яке так часто змінюється) Північноатлантичного Альянсу, то нині абсолютно очевидно, що Україні не світять ні членство в НАТО, ні дієвий захист з його боку. Але сказати про це прямо і тим більше внести зміни до Конституції наша влада не ризикує. Мабуть, вважатимуть за краще чекати, поки НАТО саме розпадеться.

Ще однією темною гранню війни стала нестримна корупція, яку у воєнний час доречніше називати мародерством. Доларовими мільйонерами стали люди, які мають прямий або опосередкований стосунок до розподілу державних коштів – топ-чиновники, депутати, керівники різних держструктур. Озолотилися і озеленилися доларами прокурори, судді, воєнкоми, керівники ВЛК. Жага наживи виявилася сильнішою за страх втратити незалежність країни. «Схеми Мідаса» діяли і діють у всіх міністерствах та відомствах. Вони охоплюють своїми «контрактами» практично весь середній і великий бізнес. Це не ракова пухлина, воно не лікується. Щоб позбутися корупції, потрібно перебудувати країну на клітинному рівні. Не вірю, – сказав Бог і заплакав.

Дурна голова рукам спокою не дає. Це про нашу українську владу. Подивіться тільки на цей кругообіг начальства в природі. Скільки їх змінилося за час війни – тисячі! Після звільнення хтось швиденько майнув за кордон, хтось залишився, але ніхто, зауважте, не бідує! Всі чудово влаштувалися – і самі, і діти, і онуки, і навіть хрещеники з кумами. І ніхто не відповів за примарні реформи, невдалі проєкти, об’єднання, роз’єднання, за фентазі-стратегії, за всеукраїнські рухи, за нескінченний телемарафон. Як сказав класик: «Молодці! Хлопці, ви добре влаштувалися!».

Непрофесіоналізм влади під час війни – гірше за пандемію ковіду! Ну подивіться, на що нині витрачаються час і гроші, яких майже немає. Абсолютно несвоєчасні проєкти, без яких цілком можна обійтися до кінця війни. Мільярди – не на безпілотники, ракети і автомобілі, а на «безбар’єрні» тротуари, призначені для інвалідів, які такими стали через брак безпілотників, ракет і авто.

Все це вже відбулося, увійшло в історію чотирьох років російсько-української війни поряд з героїчними сторінками. Яким буде п’ятий, не знаю, але дуже хочу, щоб останнім.