Три джерела та п’ять кроків для української економіки

Одна з найгостріших проблем нинішньої української влади – брак належної комунікації з народом. І суспільство бурхливо реагує не так на інформацію про роботу влади, як на її відсутність. Найяскравіший приклад – блокування кредиту від Євросоюзу в розмірі 90 млрд євро. «Помремо з голоду!», «Не буде чим воювати!» – шириться паніка серед пересічних громадян України.

Чи справді все так катастрофічно? На запитання редактора «УЦ» відповідає Павло Себастьянович – провідний експерт у галузі оподаткування, постійний і послідовний опонент економічної політики, яку проводять міністр фінансів Сергій Марченко та голова комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев.

– Павле Вальдемаровичу, які реальні наслідки для України може мати подальше блокування Орбаном (або кимось іншим) кредиту від Євросоюзу? Які є можливості нівелювати ці наслідки?

– Хотів одразу сказати, що станом на сьогодні в нас накопичено 57 мільярдів доларів золотовалютних резервів – це велика сума. За нормативами потрібно приблизно 30 мільярдів, тобто еквівалент трьох місяців нашого імпорту. В нас приблизно 8 – 9 мільярдів доларів імпорту щомісяця, тобто прямо зараз приблизно 25 – 30 мільярдів доларів золотовалютних резервів можемо витратити на все, що потрібно, якщо раптом нам не надасть гроші ЄС. Це перше джерело.

Друге джерело: всім нам відомий Данило Гетманцев два місяці тому сказав, що шкода, яку завдають бюджету тіньові схеми, становить трильйон гривень. Трильйон – це від 20 до25 мільярдів доларів. Усі схеми, які існують в податковій і на митниці, можна закрити за один день. Просто взяти й скасувати ПДВ, бо всі тіньові схеми зав’язані на податку на додану вартість. Це другий резерв.

І третій – це державні закупівлі. Через PROZORRO в нас за минулий рік пройшло майже два трильйони гривень. Два трильйони – це 50 мільярдів доларів, і 60 відсотків з них – з порушеннями.

Тому насправді грошей повно. Тож якщо хтось щось нам перекриє – у нас в країні резерви є.

– Аналогічне запитання про наслідки і план В – у зв’язку з кредитом МВФ.

– Що стосується кредиту МВФ, це – просто поширений міф і застаріла інформація. Раніше, коли були мирні часи, тоді дійсно кредит МВФ мав якесь значення, тобто МВФ типу тримав руку на пульсі економіки України. З початком війни вся допомога, яка надходить від Сполучених Штатів, інших країн світу і Євросоюзу, жодним чином не прив’язана до Міжнародного валютного фонду. І взагалі МВФ – це найдорожчі кредити, які беремо в світі. Я впевнений, що є багато інституцій, які могли б прокредитувати Україну під один чи нуль відсотків. Але чомусь наше Міністерство фінансів обирає МВФ.

– На вашу думку, чого більше – користі чи шкоди – у подарунках Кабміну народу України (зимова підтримка, е-бачок, скринінг 40+ тощо)?

–Що стосується всіх цих подачок: коли вся країна в злиднях, то, як кажуть, з паршивої вівці хоч вовни шмат. Хоча б якась допомога доходить до тих, хто її потребує.

Але насправді економіка починає працювати з дій Національного банку. Ми часто кажемо про податки, про фіскальну політику, але головніший в економіці – монетарист. Той, хто насичує економіку грошима. Той, хто кредитує економіку. Всі успішні країни стали успішними внаслідок кредитування економіки, а в нас аномально низьке кредитування. У нас реальний сектор економіки кредитується лише на сім відсотків ВВП. Інші країни, що розвиваються, кредитують свої реальні сектори на рівні 50 –70 відсотків ВВП, тобто вдесятеро більше, ніж Національний банк України. Звісно, кредитують комерційні банки, але умови для такого кредитування створює саме Національний банк. Замість цього Національний банк всі гроші зібрав в депозитні сертифікати. І це очевидна схема збагачення банківського сектору. Тобто топ-менеджмент всіх банків і Національного банку збагачується за рахунок депозитних сертифікатів, за рахунок надвисокої ставки Національного банку, за якою вони кредитують уряд. Уряд сплачує шалені відсотки, і ці відсотки Національний банк розподіляє між комерційними банками.

Тобто це схема, і вона очевидна. Я не знаю, чому правоохоронні органи не звертають на неї уваги.

Уявімо, що Національний банк, вся банківська система, почали кредитувати військово-оборонний комплекс на рівні 70 відсотків ВВП. Зараз це 14 мільярдів доларів кредитів, а коли буде 70 відсотків, стане 140 мільярдів. Це гроші, які можуть з’явитися в економіці в будь-який момент, якщо Національний банк буде поводитися так, як поводяться всі нормальні центральні банки країн навколо нас. Ну це ж аномальна штука, під час війни це взагалі, на мій погляд, злочин. Ось така ситуація.

Якщо Національний банк і Міністерство фінансів не хочуть фінансувати армію, не хочуть фінансувати виробництво зброї, то слід очікувати відповідних наслідків: і далі втрачатимемо людей та території. І армія буде знову і знову оголошувати збори коштів. В нас же постійний дефіцит в армії. Я жодного разу не чув, щоб якійсь відділок поліції оголошував збори, щоб їм потрібні були машини чи там щось ще. Чи якісь державні інституції, як Міністерство культури. А армія чомусь постійно оголошує збори під час війни. А це наслідки політики Національного банку і Міністерства фінансів.

– Підберіть п’ять епітетів до діяльності нинішнього Кабміну.

– Для нинішнього Кабміну достатньо одного слова – імітація. Суцільна імітація активної діяльності. А віце-прем’єр Тарас Качка – це таке уособлення державного апарату. Він імітує діяльність, імітує євроінтеграцію. До цього працював в Міністерстві економіки, імітував економічні дії, нібито щось робив для України. Нічого вони не роблять, зовсім нічого.

– Які перші п’ять кроків, на вашу думку, необхідні для виведення країни із системної кризи управління економікою?

– Крок перший – почати кредитування економіки під низьку ставку. Виробництво зброї під один – два відсотки річних. Щоб виключно були відсотки на оплату праці банківським клеркам. Взагалі, щоб економіка розвивалася, ми повинні зростати економічно кожного року. Навіть попри війну. Навпаки, попри війну ми повинні зростати ще більше. Тому перше – це зміна політики Національного банку. Зменшення облікової ставки, прпинення використання депозитних сертифікатов задля отримання надприбутків. Тоді почнеться кредитування.

Крок другий – припинення блокування промисловості, бо це ж нонсенс, щоб під час війни блокували податкові накладні підприємств. Саме в промисловості 30 тисяч підприємств-виробників заблоковано податковою службою, через блокування податкових накладних. Це просто божевілля. Підприємства закриваються, тисячі судових позовів тільки тому, що комусь прийшла в голову ця ідея – автоматично блокувати податкові накладні. Це потрібно просто прибрати негайно.

Третій крок. Найкращий спосіб вирішити всі питання тіньової економіки (контрабанди, трансфертного ціноутворення, відшкодування фіктивного ПДВ, фіктивного експорту, фіктивного імпорту, неповернення валютної виручки) – це скасувати податок на додану вартість, як було на початку війни. Замінити його податком на транзакції в розмірі два відсотки для всіх – це прив’язане до кожного платежу. Без всіляких розрахунків ПДВ, реєстрації, адміністрування… Потім, після війни, коли нас захоче бачити Євросоюз, можемо повернутись до податку на додану вартість. Зараз він взагалі непотрібний.

Четвертий крок – ліквідація податкової і митниці. Ці органи взагалі непотрібні. Ми звикли, що вони є, тому що нібито вони всюди є, але сьогодні митна процедура – це просто платіж, який мають здійснити за товар, на нього нараховують або акциз, або ПДВ, або мито, і все робиться автоматично. Всі платежі прив’язані до транзакції, там є код товару і є сума. Навіщо потрібна митниця? Навіщо потрібні ці черги, перевірки? Є у нас Бюро економічної безпеки – нехай розслідує, якщо хтось порушує закони. Але митниця і податкова – це вже артефакти, яких не повинно бути.

І п’ятий крок – це що стосується ФОПів. Родинна або індивідуальна діяльність, яка не перевищує, наприклад, 50 тисяч доларів на рік чи 100 тисяч доларів має здійснюватися без жодної реєстрації, без жодних касових апаратів, без нічого. Тобто якщо якась людина виростила тону картоплі й продала сусіду – жодних податків, жодної звітності. Не повинно нічого цього бути. Отакі п’ять пунктів.

– Дякую.