«Ти сильніший, ніж гадаєш»

Військове псевдо старшого солдата Андрія Суботи не могло бути іншим, ніж Субота. Так вирішили побратими. Андрій був мобілізований на військову службу у травні 2023 року. Загинув 5 липня 2025-го під час виконання бойового завдання в районі села Маркове Донецької області. Згадуємо про захисника і поминаємо разом з його дружиною Яною.

Андрій Субота народився 16 серпня 1992 року в селі Андріївка, що неподалік Олександрії. Навчався в місцевій школі, потім у професійному ліцеї, де вивчився на автослюсаря. Працював трактористом на підприємстві «Олександрійський райагрохім».

– Ми з Андрієм односельці, – розповідає Яна. – Різниця у віці в нас чотири роки, але молодими були в одній компанії. Він був веселим, душею колективу. Чудив з хлопцями браво. Ганяли на мотоциклах, руки-ноги збивали. Коли мені було дев’ятнадцять, почали зустрічатися, а згодом стали жити разом. Одразу став серйозним, відповідальним. Вже було не до гульок – робота і сім’я.

Пара винаймала квартиру в Олександрії, щодня Андрій їздив на роботу в Андріївку. На роботі йому і вручили повістку. До цього проходив ВЛК, але за станом здоров’я не брали на службу. У травні 23-го чергова комісія зробила висновок, що здоровий, придатний. Наступного дня о сьомій ранку мав бути у військкоматі з речами.

Спочатку була учебка у Вінницькій області, потім – 56-та мотопіхотна бригада. Був штурмовиком, доки не перевчився на кулеметника. Воював на донецькому напрямку: Часів Яр, Калинівка, Бахмут.

– У Андрія була одна відпустка у 2024 році. Йому її дали, бо вирішив одружитися, – згадує Яна. – Я на цьому не наполягала, але він сказав, що треба розписатися, бо хто його буде шукати, якщо з ним щось трапиться. В принципі, так і сталося.

Дружина їздила до чоловіка щомісяця. Повертався з позиції на відпочинок, Яна на чотири дні їде у Краматорськ. Був дуже радий і вдячний. Везла щось домашнє, смачненьке і Андрію, і його побратимам. Дуже любив голубці, які готувала тітка Яни. Казав, що вони найсмачніші. Взагалі нахвалював все, що готує дружина. Сам міг картоплі насмажити.

На початку липня 2025 року батькам Андрія повідомили, що син зник безвісти. Яна стала телефонувати побратимам, дізнаватися, що сталося насправді. Знали, що загинув, але не хотіли засмучувати. За кілька днів жінка дізналася, що тіло Андрія знаходиться в морзі Синельникового. Туди поїхала на упізнання. Герой загинув 5 липня, поховали 16-го. Побратими розповіли, що бліндаж, де перебувало троє хлопців, був підірваний з дронів. Загинуло два Андрія і Іван. Яна спілкується з їхніми рідними.

Дружині загиблого передали його особисті речі. Серед них жетон, який Яна замовляла для Андрія. З одного боку його ім’я, прізвище, з іншого – «Ти сильніший, ніж гадаєш. Ми тебе чекаємо»…

Це прикро і навіть жахливо, але Андрій не загадував, як буде в майбутньому, навіть мріяти не хотів. Казав, знає, що не повернеться. Сміявся, коли Яна казала: «Якщо тебе вб’ють, додому не приходь». Зараз, коли сниться дружині, завжди усміхнений.