Дін Арнетт (ВВС): «Майбутнє за мультижурналістом, який здатен робити все самостійно»

На минулому тижні в Кіровоградській філії ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» завершилось тренінгове навчання від медійників лондонського ВВС. Грем Холлідей живе в Сенегалі, Дін Арнетт – мешканець сільської місцевості, розташованої майже за 150 км від Лондона. Обоє працюють фрілансерами на ВВС, у офісах не сидять, їздять світом. Грем і Дін є частиною команди ВВС, яка організовує медіа-тренінги в різних куточках світу (Британія, Фінляндія, Голландія, Німеччина, Руанда, Катар, Йорданія та багато інших країн Африки, Азії, Європи та Південної Америки).


Приїзд цих профі в Україну став можливим завдяки фінансуванню ВВС (British Broadcasting Corporation – британська компанія суспільного телерадіомовлення), DW (Deutsche Welle – німецька державна радіостанція та телеканал, яка мовить на закордоння) та ЄС (Європейський Союз). Чому саме гості навчали кропивницьких суспільників і як оцінюють їхню роботу – далі в ексклюзиві для «УЦ».

– Чим конкретно ви займаєтесь?

Грем: – У мене мішана діяльність – медіа-тренер для ВВС, пишу книги, а також редагую (тут навчав людей редагувати відео для «Фейс­буку»).


Дін: – Я оператор, знімати фільми – це моя основна робота, також займаюся тренінгами.


– Яка офіційна місія вашого візиту до Кропивницького?

Грем: – Нашою основною метою є, по-перше, показати філіям «Суспільного», наскільки важливо залишатися незалежними ЗМІ, а по-друге, допомогти їм в їхній роботі, дати якісь практичні технічні поради (стосовно того, як організовувати технічну частину роботи, як редагувати новини, навіть як виставляти обладнання в студії).
Ми спостерігали за тим, як у вас робляться новини. Спочатку їздили зі знімальними групами на місця зйомок і слідкували за тим, як фільмуються ці новини, як ведеться весь виклад сюжету й так далі. Потім спостерігали за тим, як виглядає ця робота в новинах уже після того, як їх змонтують. Після цього давали свої поради, що можна було б покращити. Окрім цього, ми щодня проводили двогодинні тренінги, пов’язані зі зйомкою за допомогою мобільних телефонів та з ефективною роботою на Facebook.


– Які головні правила, принципи, стандарти роботи журналістів на ВВС?

Дін: – Редакторська незалежність, збалансованість думок, чесність, хороший сторітеллінг (мистецтво захоплюючої розповіді. – Авт.), правильний виклад думок і завжди, в будь-якому разі розуміння аудиторії.


– Які недоліки й плюси ви побачили в роботі нашого телеканалу, що можете констатувати?

Дін: – Найбільші два виклики, які стоять перед вашими телевізійниками, – це незначні ресурси та дуже маленькі команди, які дуже багато повинні працювати. Але ці виклики вони з головою компенсують сильним завзяттям, бажанням працювати, вчитися чомусь новому. У Кропивницькому дуже особлива філія. Цей канал відрізняється від інших особливим ентузіазмом, і для нас було величезним задоволенням працювати з цими людьми. Я звернув увагу, що вони прагнуть розповідати правдиві історії, щоб за ними стояли правдиві факти. І я впевнений, що їхній цільовій аудиторії дуже пощастило, що вони мають саме такий канал. З негативу – я мав прокинутися о шостій ранку зніматися в «Ранковій каві», і я тоді був утомлений  весь день (сміється).


Грем: – Чесно кажучи, Дін уже все сказав. Я би хотів підкреслити, що тут працівники дійсно як родина. Як і в родині, всі допомагають один одному. От, наприклад,  учора ми їм запропонували зробити зміни в студії, переставити кран, який тримає камеру, і вони це зробили. Сьогодні це вже є, і це працює. Ми не скрізь таке спостерігали.


– Порівняйте, як робляться новини в регіональних агенціях ВВС і в регіональних філіях «Суспільного».

Дін: – Тут, у Кропивницькому, мабуть, працює десь третина з того штату, який є в нас. Але вони продукують  більше контенту, ніж регіональна ВВС-станція. Навіть не вдвічі, і не в чотири рази, а набагато більше. А ще в них є «Ранкова кава». Я реально вражений тим, скільки вони роблять, враховуючи технічний набір, який вони мають, і кількість людей.


У них досить застаріла технічна база, але вони дуже концентруються на місцевій громаді, на її проблемах і історіях. І це, по суті, найважливіше, тому що виклад важливіший, ніж техніка.


– Один із принципів роботи українського Суспільного телебачення – «Неважливо, на що знімається новина, а важливо, яка це новина». Тенденції стрімити, знімати на мобілки. Поступово «причесана і припудрена» голова ведучого в кадрі має зникнути. Наскільки ви тяжієте до цього?

Дін: – Я з цим абсолютно погод­жуюсь, тому що підлітки десь в Індії, в Азії, у Перу знімають дивовижний контент за допомогою телефона. 50-70% усього контенту регіонального ВВС знято на мобільні телефони. Більше того – наразі ВВС навіть не подумає найняти журналіста, який не може професійно користуватися мобільним телефоном, знімати на нього відео й редагувати його. Це, по суті, базові вимоги до журналіста на сьогодні. Той самий тренінг, який я проводжу по використанню мобільних телефонів тут, я проводжу й у Лондоні. Ми по всьому світі це робимо. Я додам, що багато телекомпаній у скандинавських країнах взагалі не використовують камери – тільки мобільні телефони.


– Чи правильно я зрозуміла – у вас немає чіткого поділу на відеооператорів і журналістів?

Дін: – Дійсно. Майбутнє не окремо за журналістом, монтажером чи студією – майбутнє за мультижурналістом, який здатен робити все самостійно, тому що зараз вже дітлахи це роблять.


Грем: – Інколи я під час своїх тренінгів розповідаю: люди, якщо ви хочете дізнатися про майбутнє, просто подивіться на You Tube відео японських дівчаток-школярок. Наскільки круто вони це роблять! Вони далеко попереду всього світу.


– Які ще міста України ви відвідали?

Дін: – Я розпочав з Києва, далі були Одеса, Миколаїв, Дніпро, Запоріжжя, а Грем планує їхати в Черкаси. Це я вже третій місяць тут працюю. Приїздів сюди вже кілька разів. І в теорії за наступний рік ми маємо покрити всю територію України.


– Порівняйте інші регіональні українські телеканали з нашим.

Дін: – Це не зовсім чесно порівнювати, бо виклики та проблеми всюди зовсім різні. Можу сказати лише, що ставлення до нас і сприйняття нас було абсолютно різним. Є такі речі, яких не вистачало у парі інших філій – саме оцього підходу до роботи. У ваших суспільників дуже динамічне й активне керівництво.


– Ви заберете Олену Квашу на ВВС?

Дін: – Навіть якби ми хотіли забрати її на ВВС, вона віддана цьому каналу, цій області та людям, що тут працюють, і навряд чи погодилася б на таке. Тут вона дійсно на своєму місці, а ще вона настільки енергійна, що за нею тільки встигай (сміється).


– Сьогодні Інтернет у людей користується більшою популярністю, ніж телебачення. У вас багато людей дивляться телевізор?

Дін: – Я можу сказати, що Інтернет вже далеко попереду. Пару років тому в Австралії проводили  дослідження про  ЗМІ, якими користується молодь. Вони вивчали питання, скільки часу на добу молодь проводить перед телевізором, телефоном, ноутбуком, планшетом тощо. Результат – 29 годин. Схоже на помилку, адже в добі 24 години. Але, виявляється, вони просто одночасно дивляться телевізор, скролять свою стрічку у «Фейсбуці» й працюють за ноутбуком. Я думаю, що Грем може більше розказати. Але межі між цими поняттями дедалі більше розмиваються. І що телебачення, що Інтернет – просто мультимедіа.


– Як вам наше місто як туристичний об’єкт?

Грем: – Це мій перший візит до Східної Європи взагалі. Мені тут сподобалося, тут милі люди. Часу на туризм у нас зовсім не було. У мене є двоє друзів, які жили в Україні раніше, і коли я їм сказав, що їду в Україну, вони зазначили, що мені дуже пощастило, бо Україна така класна. Один мені навіть порекомендував ресторан «Борщ» у Києві.


Дін: – Мені дуже сподобалось дивитись на ваші ландшафти з потяга, з машини, я закохався в Одесу, хотів би туди повернутись як турист.


За сприяння в проведенні інтерв’ю редакція «УЦ» висловлює подяку перекладачці Олені Кіфенко.


Фото Павла Волошина, «УЦ».