«Таке відчуття, ніби загинула рідна по крові людина. Рана, яка не гоїться…» – написав у Facebook кропивничанин Віктор Делюрман про смерть свого кума Сергія Єфременка.
Сержант Єфременко загинув 6 червня в селищі Тошківці на Луганщині – опинився під артилерійським обстрілом. Того ж дня і приблизно тієї ж години Віктор Делюрман, міняючи лампочку в світильнику, порізав собі палець лівої руки. «Тієї, що ближче до серця. Дивлячись на краплини крові, подумав: недобрий знак. На жаль, не помилився. У цій війні часто гинуть найкращі. Сергій був таким. Прекрасний кум – завжди турбувався про свою похресницю, нашу молодшу донечку Мирославу. А як його любила вона, видно із щасливих очей на фото з хрещеним. Надійний друг – ніколи не підведе. Гарний чоловік – віддано кохав дружину й готовий був зробити все, щоб була з ним щасливою.
Турботливий батько для єдиного сина. Люблячий син для матері – прекрасної господині, перед чеснотами якої і я схиляю голову.
Він був справжнім воїном. 2014 року без роздумів пішов добровольцем в АТО й служив за контрактом (з невеликими паузами на відпочинок) до самої загибелі. Здобув величезний фронтовий досвід, пройшов через такі гарячі точки, в яких більшість не виживає. Ми вірили: Господь його збереже. А Він забрав його до себе. Без сумніву, в Рай, бо пекло Сергій на цій землі уже пройшов.Його любили всі й всюди. Фронтовики його поважали й слухалися. Усі, хто з ним колись служив, продовжували підтримувати стосунки. Осиротив ти нас, брате. Дуже тебе не вистачатиме», – сумно та гірко Віктору Делюрману.
У лютому нинішнього року, у п’ятий день війни, президент видав указ про нагородження Сергія Єфременка орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Отримати його Сергій не встиг, оскільки постійно перебував на передовій. 12 червня його поховали в Гайвороні, де проживав із сім’єю. Проводжаючи Героя в останню путь, земляки стали на коліна.
Про призначення / поновлення виплати пенсії особам, які виїхали з тимчасово...