Згоден почекати

А спустімося повільно з гірочки…

Ні, що не кажіть, а поважний вік має свої переваги. Не завжди це мудрість, але досвід – він точно є.

Рівно тиждень тому, коли попередня колонка вже була написана, майже одночасно надійшло два повідомлення – одне про пред’явлення підозри заступнику міністра інфраструктури за спробу отримати хабар у розмірі 400 тис. доларів, інше стосувалося контрактів Міноборони про постачання продовольства. Простіше кажучи, про яйця по 17 грн за штуку.

Перша думка – відправити в кошик готову й давно виношену статтю про відповідальність публічних персон за свої слова та всоте розмазати корупціонерів по газетному папері. А далі чи не вперше у житті спрацював той самий досвід і віддав команду «Стоп!». Хіба хабар – це новина в нашій країні? Чи, може, хтось не знає, що в будь-якій бюджетній калькуляції закладено корупційну складову – «трішечки для себе»?

Скільки разів ця тема ставала приводом для щотижневої колонки «УЦ», і хоч щось змінилося від голосу «волаючого в пустелі»? Та нічого! Як у старому анекдоті – «таке враження, що зі стіною розмовляю».

Навіть війна не зупинила цих хапуг. Вони, як і раніше, нахабно беруть «свій відсоток» де тільки можна й навіть там, де не можна. Кажуть, усі банківські скриньки в країні забиті доларами та євро. Таємниця сейфів гарантована, а мета очевидна – змитися з країни у потрібний момент.

Але повернемося до поставленої на паузу теми. Згадуваний досвід підказав, що є дещо важливіше, ніж сам факт хабара «за генератори» або закладення в кошторис «яєць Фаберже». Мова про реакцію перших осіб країни на ці кричущі факти.

Якби цієї реакції не було (а таке траплялося в нашій історії не раз і не два), то це стало б темою колонки. Але реакція була. Спочатку невдало спробував захистити честь мундира міністр оборони. І намолов такої дурниці про кілограми яєць, що миттєво зруйнував свій образ «розумника». Потім втрутився Володимир Зеленський, прочитав добре написаний текст, але по очах було видно, що йому дуже хотілося висловитись у стилі «президента Голобородька» із пророчого серіалу «Слуга народу». Даремно стримався…

А вже після президента відгукнувся генерал Залужний. І зненацька сказав те, чого саме від нього ніхто не очікував. Хейтери й любителі попкорну, впавши в істерику, сподівалися, що генерал «жахне» з «Хамерсів» по своїх і чужих, а він дуже спокійно пояснив, що в НАТО (куди він веде ЗСУ) кожен відповідає за свій особистий прокол. Тобто нема чого звинувачувати міністра оборони в тому, що напороли цілком конкретні його заступники. За що їх і було звільнено. І скандал почав плавно стихати, хоча журналістам ніхто не подякував. Ну та вони й не чекали.

А треба б подякувати хоча б тому, що ухвалений із річним запізненням закон про «шлагбаум для батальйону Монако» – це також заслуга журналістів. І те, що першим під роздачу потрапив одіозний Коля Таїландський (він же заступник керівника фракції «СН» у парламенті Микола Тищенко), – це той випадок, коли Бог шельму мітить. Насамперед – за тупість.

Ех, зараз би роздати по ковбасці кожній свашці зі «слуг» , але ніякої газетної площі не вистачить! Та й досвід підказує, що чищення київських стаєнь явно ще не закінчилося. Бо ж несправедливо: Тищенка з фракції «СН» вигнали, а Халімона залишили.

Ось ви знаєте, хто такий Халімон? Ні, не крутий бізнесмен, не конкурент Ахметова. І не банкір, і не медіамагнат. Не академік, не видатний художник. І навіть не митник та не даішник. Павло Халімон теж заступник керівника фракції «СН» і, за щасливим збігом обставин, у розпал війни новоспечений володар ключів від палацу на Печерських пагорбах, вартість якого оцінюють у десятки мільйонів гривень. Звідки, запитується, тарілочка з блакитною обвідочкою?

І ще одне запитання, яке залишається без відповіді, не дає мені спокою. Хто дав дозвіл на виліт в одному гелікоптері керівництву МВС? Хтось їм підписав відрядження чи службову записку? Досвід підказує – скоро дізнаємось. Зачекаємо.