Про піхоту

5 год. ранку. 1-а частина взводу вийшла на забезпечення зв’язку на переправі… Встановили антену неподалік Інгульця (лінія фронту). Хлопців вже х*ярять. Після нервів, по обіді висунулись ми (2 частина взводу) з другим телескопом. По дорозі, ще з Березнегуватого, криє ворожа арта, сотні наших бойових машин та тисячі людей йдуть до переправ… Розпочався “Херсонський наступ”. Візуально – друга світова. За кермом. Привезли ще одну антену, “R”, S-лінк, провізію, пальне та БК… Ніч в разх*яреній будівлі. Обстріли не припиняються хоча б на декілька хвилин. Виставились в наряди. Взводний повернувся за обозом…

О шостій ранку виїжджаємо з НШ ставити другий “R” під переправу. За кермом. Під артою на пагорбі ставимо антену, важко кріпити троси, земля-каміння. Поставили. Завели…, підключили…, замаскували… Починають крить цілеспрямовано по нам…, зйоб*ємось, дорога в вирвах, пилюка непроглядна, +наші поставили димовухи, нічого не видно, безперервно рухаються танки, бехи та різна мелоч… Тєчік по такій дорозі та з такою швидкістю мабуть ніколи не їздив… Все норм… На “базі”. Знаходимось на лінії роботи арти: виход-відповідь-приход. Повертається наш “обоз”. Візуально бачимо, що вони під вогнем – дорогу щільно криють під*ри чимось важким. Просимо хлопців зупинитись та перечекати… Все норм, вони витримали паузу та проскакують. Ховаємо авто та хлопців в якомусь амбарі…

Вся ніч артдуелі…

В 07.42 знайшов моб. зв’язок, набрав Таню (дурень)…, в цю мить приход міни, всі ховаємося в хаті як рідні, обіймаючись на підлозі, починаємо рахувати… 5-я лягає під хату, шостої, слава Богу, не дочекались… Міняємо схованку. Перебігаємо в розху*рений ангар для худоби (якась майстерня з запахом г.). Там вже знайшли Василя та Колю, перед обстрілом оба пішли до вітру за цей ангар… Залазили (влітали) у розбиті вікна…

В 10 час. команда вигнать шишарь – притягнути якійсь йобн*тий БРДМ… Ще до 11 Василь заганяє в нашу схованку бойову машину. Це окрема історія…

Кожного дня з ранку та ввечорі хлопці літають на “Ниві” обслуговувати “R”. Антену видвінулі вище…, орк насипає “щиро” щодня. Дизнались про 2-200 з третьої роти, оба молоді, один точно з Новоукраїнки, прильот в окоп. 300-х десь 6. Ніч традиційно безпокойна, в районі переправи червоне зарево.

Діти в школу, я в 6 ранку в наряд. День сурка з суцільною канонадою. Коли певний час тиша, починаєш відчувати якусь пастку…

Дізналися – в бате ще один 200. В 14 час. над нами пройшов літак. Зайшов з лівого берегу з нестандартного курсу, роблячи розворот над нами, відстріляв ловушки. Сумніви чий він пропали. Пірнули з хлопцями у колючки… За 300 м. від нас вибух. Що він кинув – не знаю… Десь за 15 хвилин неподалік ще один літак – на щастя без виходу… По звуках – десь третій…

15.00., поле поруч ще горить від приходу з літака, на цьому ж місці з’являються 2 гелікоптери з апарелями з БК, в русі відстрілюють теплушки… У взводи спор: наші, чи мокшанські? Колотнеча. Наші!

16.00. дізналися жахливу інфу: після того, як літак “відпрацював” по нам, далі “работав” по позиціях 1 роти… 5-200-х, 5-300-х… В цій роті в мене друзі…, кажуть “френлі-фаєр”! Кому віріти – не знаю, бачу одне – повітря контролюють оркі (UPD – це були рашка-літаки з Криму, розмальовані під ЗСУ).

19.00. здихались “бардака”, приїхала їх мотолига та утягла в рембат. Викатували 7 тон з ангара руками…

…до 5 200-х додали ще одного, за день – 6.

Старшина 1 роти розказав, як збирав клаптики тіл…, ланцюжок, жетон…

1 та 2 роти на позиціях на смерть. 3-я – дойшли чутки, що в отказ, залишають позиції.

Підтверджено! Ротний в ах*є, еле ходить, залишився без роти з хронічними хворобами в медиків….

З ранку команда виїхати в тил для вирішення справ, які в нормальній армії вирішують тилові криси. Надо! Смоталися вдвох з “Малишом”, все зробили. Швидко повернулись.

Ввечері проводжаємо хлопців за переправу встановлювати “R”. В суцільній темноті. Всі запіхуються в один “тушкан”, як шпроти+обладнання. Операція по встановленню – окрема історія тих, хто їздив – адреналін, рештки орків та їх запах, загроза мін, обстріли, раллі сусіда Ростика та Яріка на віджатий в своїх же коробочке – британському “Бредли”. Все вдало, повернулися до 23 час.

До нас гості. Переляканий сапер, якій написав рапорт на звільнення. На пересип – водій буханки з 1 роти, його авто сховали в себе. Обговорення героїв та трусів, розповіді про пережите та побачене, особливо про загиблих. Вночі я на чергуванні… Інтенсивність обстрілів на нашій позиції зменшилась. Інтенсивність нашої арти – шалена. Гради та пушки виставляються та працюють геть поруч з нами. Нічні хаймерси – то диво! Лінія фронту змінюється. Комбат завжди на передку.

Їду з хлопцями знімати антену перед переправою. Все вдало. Працюємо впятьох швидко. Тєчік не подвів, все вдало, нас не крили…, але переправу и роти на передку мокшанці ху*рять без перерви.

Багато доброго кажуть про комбата та замполіта – весь час вони на передку з ротними, взводними та солдатами. Комбат – вогонь! Замполіт – повага! Сьогодні русня піддавлює, тому на прохання комбата добре валить наша арта. Та й в небі жовто-блакитні зявляються! Ввечері почався дощ, холод. Пацанам там важко, просто пі*да…

Дні-блізнюки: арта, літаки, якісь незрозумілі прилети, що х*й поймеш з чого та якими боєприпасами палять. Починаєш плутати “вихід” та “прихід”. Вночі поруч в балці прилетіла така байда, що вибухала полосою метрів 400, навкруги все було біло-фосфоріцірующого кольору заввишки понад 100 метрів… Знову якісь літаки, раша-гелікоптер евакуював свою спецуру поруч з позицією 1 роти… Працюють їх танчики. Хлопці на передку люто хворіють. В другій роті з’являються отказнікі…

До нас знову гості – сховали нашу бєху з екіпажем.

…знову літаки. Слава Богу – ці два дні без 200.

Всю ніч працювала наша арта. В 10.00. НШ + наші (Пастор, Молд., Жмер., Хакер, Балу) поїхали через переправу “Львів”, демонтовувати “R” та переносити вперед. Умовно працює 3 переправи: Київ, Тернопіль, Львів. Все пройшло ОК. Встановили апаратуру на ворожій позішн. Оркі залишили БК, хавчик, постірані речі на сушке…, лахи на ветках, взуття… Бачили споряджену трубу з надписом “Іншалла”. По дорозі багато підбітої техніки з двух сторін. Хлопці бачили пряме влучання в нашу а/м з БК, шо з тимі пацанами – невідомо, комплект рве досі. Бачили Колю з 1 роти – каже бачив таке, що не розповісти – жах… В єфірі постійна напруга. Комбат тримає сітуацію на собі, лінія фронту рухається.

Всі повернулись. Готуємо другий комплект антен. В 13 час. поруч з нами заходять два орківських літака, засипають дорогу (це 400-500 метрів від нас), далі заходять в сторону переправ… Протидії їм не бачимо.

Далі, нарешті від нас уходить беха з “Генералом” з Новомиргородщини (знюхалися за 2 дні), в нього у доньки сьогодні 15 років, син – Азовець, зараз в полоні…

Щодо літаків – вони стартують лише з кримських аеродромів, деякі з використанням нашої окраски. Продовжують контролювати небо, пво не дістає, літають дуже низько, звуки моторошні.

Після 15-й зайшли 3 наші гелікоптери та гучно відпрацювали по оркам, поверталися 2, маю надію, що третій, мабуть той, шо прикривав, повернувся іншою балкою, не бачив.

В 16 заїхав Коля з 1 роти з “Батею”. Їх вивели на відпочинок, замінила 2 рота. Пряма мова:”Пацаны, п*здец, не знаю как выжил. Лежали в бетонном арыке, орки запускают “светильник”, потом заходит самолёт и кладет на нас ФАБы, следом вертолеты утюжат НУРСами, потом арта и танчики…, “С” просто разорвало, он рядом рыл окоп, на “Н” попадали части тела… Штаб 34-й крыли ФАБами. Вичислили по старлинку. Их РЭБ все глушит. Квадрик выше 20 метров не поднять. Слушают нас, суки. Знают кто, сколько, какие позывные…”, хтось Коляну налляв – поїхав в тил на декілька днів.

Одному з офіцерів телефонував кент з ВСП, питав, чи правда, що всю 57-му розху*ріли? Спитали звідки така інфа, він каже,- от сідить передімною ваш отказнік та розсказує таке, що вас вже немає…

20 час. приїхали розвідоси-все норм., наши продвинулися вперед. Працює 24-та. Чув в ефірі “Халка”, він знову щось віджав – дві “андрюшки”. Його дружині кинув смс – з ним все гуд.

…кажуть формується потихеньку котьол десь на 20.000 орків.

В час ночі майже на голову 5 ФАБів. Чергував. Четвертий в 100 метрах від мене. Схоже на виверження вулкану з одночасним падінням з неба декількох залізничних составів. “Жаба-гадюка” чергував на брамі, каже, що закрив собою собаку – він просто впав на “Беню”. Зранку роздивились вирви – по 4-5 метрів вглиб, досі запах гарі, обпалена земля, розбирали уламки… Дом, в якому раніше ховались, луснув, вирви в 15-20 метрах. По наших припущеннях 250 або 500 – кг. бомби.

…мабуть черговий “день народження”.

З доброго: з ранку відпрацювали наші гелікоптери и гради. Хлопці їздили до комбата, його не впізнати – чорний, не голений, виснажений. Всі дні на передку, з його-то хворобами на інсуліні… Як наші повернулись, орки в чергове накрили переправу. Є інфа, що 42-й в наступі. Добре працює і 17-й. На підходах підкріплення. Навколо гупає – страшне.

По обіді знову наші вертушки, арта з двох боків гасить безперервно. Орки “розбирають” переправи…, йде постійний механізований рух з нашого боку. До вечора становиться тихіше, але всім відомо, що це тимчасово. Заїхав Сашко “Фермер”, чорний як шахтар. В нього біда – отказніки. Лише 8 залишилося з ним, але за вичитом 300-х – фактично четверо. Решта тупо зїб*лася. Всі землякі, бл*. Чув як комбат сказав: роззброїти, все забрати та нехай пізд*ють… Прийшла інфа, що сьогодні заарештували 2-х взводних з 3-ї роти. В неті ніби з’являються сльозні ролики наших отказників, звернення до президента – нічого нового, стара пісня. Г*ндони! Одна з дружин сказала чоловіку: якщо збежав з війни – домой не повертайся.

…бачив “Батю”. В нього рве кришу! Ховається від ротного, якась манічка.

Після 22 нас знову чимось невідомим кроють.

Близко часу ночи отримав контузію. Не пам’ятаю час між вибухом від якого знепритомнів та наступним. Багато “сонців”, які вибухають. Й*бане горіння, суцільна пилюка, втрата орієнтирів, рвота… Голова разсколюється, біль… Ворота ангара вогнулись, їх присипало камінням. “Жмеринку” закинуло в.хвилею под шишарь. Якщо б затримався ще на секунду зовні – його б не було… Від евакуації він відмовився.

Достояв в наряді до 6 ранку, мозок не працює…

Відвезли в медроту, поставили крапельниці, довго, багато, тіпає, повернули в медвзвод до “Лаванди”. Гірше. …далі як “по етапу” – евакуація…”