Знову про корупцію

Не стріляйте в піаніста – він грає як уміє.

Ну скільки можна? Невже інших тем немає? Та твої регулярні опуси про корупцію в Україні скоро зовсім перестануть читати! Набрид усім, як той папуга, який репетував: «У зоопарку тигру не додають м’яса!» Пам’ятаєте? «Попка – дурррак! Попка – повний ідіот!» Ось написав нещодавно освідчення в коханні рідному місту й отримав сплеск читацького інтересу. Не звертайте уваги, це я зі своїм внутрішнім голосом дискутую.

Ніяк не вдається змінити тему. Кожен божий день читаєш зведення з фронту та про чергові викриття хапуг – два нескінченних процеси. Президент ініціював закон, яким прирівняв корупцію у воєнний час до державної зради. Не знаю, чи дочекаємось судів за новою статтею. Але я прирівняв би корупцію до мародерства – якось воно точніше, чи що. Та й звучить образливіше. Засуджений за корупцію – вже й не прикро зовсім. А за мародерство – це як за зґвалтування.

Вже давно відмовився від журналістського штампу «ракова пухлина корупції». Ні, не пухлина – її видалили б, випалили, витруїли. Корупція – це на клітинному рівні, убити її – убити себе. Потрібна повна перебудова організму. Але для цього необхідні не тільки гучні викриття, а й вивчення основ, розуміння спонукальних мотивів, пошук оптимальних методів.

Почнемо з азів. Зауважу відразу – це моя особиста точка зору, з нею можна не погоджуватися, сперечатися, доводити своє, головне – не відмахнутися, не залишитися байдужим. Отже, експерти виділяють три основних види корупції, кожен із них поділяється на підвиди і мутує від «перехресного запилення». Загалом, різноманіття видів за Дарвіном:

– побутова корупція. Знайома всім і кожному. Від подарунків з приводу до дрібного здирництва. Боротися з нею можна лише вихованням та дерегуляцією будь-яких послуг;

– посадова корупція. Людина на посаді отримує право розпоряджатися бюджетними (і не лише) грошима, основними фондами, фінансовими потоками, послугами й хоче отримувати від цього реальну вигоду. «Цьому дала, цьому дала, а цьому не дала». Боротися з цією чумою мають правоохоронні органи, які самі успішно заражаються вірусом К.;

– політична корупція. Цвіте буйним цвітом за будь-якого перерозподілу влади з метою здобуття «прибуткових» посад. Типовий випадок – перепризначення депутатами керівників комунальних підприємств та держструктур. Мешканці Кіровоградщини – в курсі.

І це ми ще не виділили соціальний та спортивний підвиди корупції, хоча тут просто «ліс густий з Бабами Ягами».

Одне з одвічних запитань обуреного суспільства: де знайти 300 (3000, 30 000) чесних людей, які мають, як тепер модно писати, «нульову толерантність до корупції»? А я б у відповідь запитав – а чи допоможе? Так, прийдуть з війни люди з іншими цінностями та принципами. Так, приїдуть із-за кордону молоді, які відчули західну повагу до закону. Але річ у тому, що жодна зміна людей на наявність корупції в країні радикально не впливає! За тридцять років колода карт змінилася разів з 5 – 6, і що? Як крали – так і крадуть.

Що стосується антикорупційних громадських структур, в які так вірять західні спонсори та донори, то в нашій країні вони давно перетворилися на прибутковий бізнес, а антикорупціонери з буйних – на добре оплачуваних чиновників-грантоїдів, які роблять і говорять усе правильно, але безрезультатно. Бо головне для них – процес, а не результат! Ми боролися, і діти наші боротимуться. З тим самим ефектом.

Вилікувати країну, миттєво перемогти корупцію – неможливо. Але! Можна змінити правила гри, можна реально звузити корупційне поле. Через максимальну лібералізацію законодавства, спрощення та зменшення оподаткування, автоматизацію та дерегуляцію будь-якого адміністрування. І не треба хмикати, іронізувати та крутити пальцем біля скроні! Ви маєте інший варіант? Розстріляти всіх корупціонерів? Тоді сміливо самі ставайте біля стіни. Ми всі одним миром мазані.

Вимагайте від влади змінити правила гри, і життя саме почне змінюватись прямо в нас на очах. І не треба відкладати все на потім – не вистачало після такої війни повернутись у болото корупції.