Серпокрильці: чудові, чудернацькі

Майже в кожного з нас є домашній улюбленець. Собакою, котом, папугою нікого не здивуєш. А як щодо серпокрильців? Кропивничанка Наталія утримує вдома, в квартирі на п’ятому поверсі дев’ятиповерхівки, трьох пташок, які, на жаль, вже не зможуть полетіти. Але їм затишно, тепло та ситно в турбот­ливій родині.

Пташенята серпокрильців, або стрижів, з якихось причин випадають з гнізд. Це зазвичай відбувається в червні. Тож будьте обережні, уважно дивіться під ноги, коли проходите повз будинки. Серпокрильці гніздяться переважно в містах, у шпаринах стін багатоповерхівок.

Наталія попереджає, що пташеня в жодному разі не можна підкидати, маючи намір, щоб воно полетіло. Не полетить, впаде і завдасть собі шкоди. Таку пташку краще забрати додому й вигодувати до зрілості. Щойно крила стрижа стануть на три сантиметри довші від хвостика, пернатий готовий летіти. Але тільки у випадку, якщо немає травми. Випускати на волю рекомендують на просторі, тримаючи пташку на долоні.

Наталії кожну з трьох пташок віддали знайомі. Коли в квартирі з’явилася перша, турботлива жінка почала вивчати серпокрильців. Багато прочитала в інтернеті, знайшла у Фейсбуці групи, що об’єднують рятівників цих дивних пташок. Тепер вона знає про них все.

Серпокрилець чорний поширений по всій території України. На зиму птахи відлітають до південної частини Африки, острова Мадагаскар. Зовні стрижі схожі на ластівок, але по суті дуже відрізняються. Стриж ніколи не сяде на дріт – будова лапок дозволяє лише чіплятися за вертикальні поверхні. Опинившись на землі, пташка не ходить, а повзе.

Майже все життя у серпокрильців проходить в польоті – від пошуку партнера і парування до збору будівельного матеріалу для гнізда. Харчуються повітряним планктоном: відкривають дзьоб, куди потрапляють всілякі комахи. В домашніх умовах стрижів годують обережно і тільки тим, що їм можна вживати.

В групі Фейсбуку «Інформаційна сторінка “Серпокрилець”» дають такі поради: «Що можна давати стрижам? Банановий або домовий цвіркун, лапки видалити; туркменський чи мармуровий тарган, лапки видалити; аргентинський тарган – годувати тільки пузиками; можна давати великих декоративних тарганів – тільки пузики; мурашині лялечки, які можна зібрати в лісі в мурашнику, зберігати в морозилці; борошняний, тільки білий, черв’як, темний мучник можна давати тільки 3 штуки на день; коник, якій можна спіймати в полі, перед годуванням приморозка до 24 годин; нічні метелики, перед годуванням приморозка до 24 годин; комарі, трутні, зоофобус – 3 штуки на день».

Морока? Ще й яка! Але Наталія все робить згідно рекомендаціям. Пташки живуть у манежику. Мають імена: Колобок, Малюк і Манєня. Розрізняють хазяйку по голосу, почувши чужих, насторожуються. Дають себе погладити, від насолоди прижмурюються, як коти. Є ще одне застереження: не можна торкатися серпокрильця голими руками, тільки в полотняних рукавичках або обгорнувши руки серветкою. Пір’я цих птахів сухе, ламке, вони не мають сальних залоз, тому контакт з вологою долонею може нашкодити.

Треба слідкувати за вагою стрижа, Наталія і це робить. Похудав до 38 грамів, треба давати вітаміни, змінити раціон. Воду дають з піпетки, збоку дзьобика, щоб не захлинувся. А ще «мама» трьох стрижів возила їх на рентген, знімки потім надсилала спеціалістам, які підтвердили, що пташки не зможуть літати. Так і живуть в родині неймовірної жінки, яка захоплюється своїми однодумцями.

– Догляд за серпокрильцями забирає багато часу. Справляюся, бо не працюю. Але ж є працюючі небайдужі українці. Це неймовірні ентузіасти. Я вражена нашими людьми, які, попри війну і власні проблеми, рятують серпокрильців, вигодовують, а потім з різних міст спеціально везуть на Одещину, де тепло, щоб випустити птахів на волю, – каже Наталія, згадуючи, як було під час затяжної теплої осені, коли стрижі не встигали відлетіти на південь зі своїми побратимами.

Тож дивіться під ноги. Ми не вказуємо прізвище Наталії на її прохання, щоб не стали зносити їй пташенят серпокрильців. Доглядати самому цілком можливо. Хоча… Кропивничанка взяла б одного здорового – мріє вигодувати і випустити, побачити, як летить у небо, у свою природну стихію.