Вокруг света

Вічна приказка влади: нам і так важко, а тут ще й народ плутається під ногами.

Фазіль Іскандер.

Не дивуйтеся, звичайно ж, у відповідності до теми колонки українською заголовок мав би називатися «Навколо світла», але, погодьтеся, губиться каламбур і зникає другий сенс. А в нашій професії «заради червоного слівця» – самі знаєте…

Те, що відбувається нині в Україні з електропостачанням, – величезна біда для економіки загалом та для населення зокрема. Рашисти намацали наше слабке місце та б’ють по ньому із садистською наполегливістю. Вони вже зруйнували майже всі ТЕС та ГЕС, і виживаємо сьогодні в основному за рахунок атомних електростанцій та імпорту електроенергії з Європи. Внесок альтернативної енергетики (сонця, вітру та біогазу) – на рівні статистичної похибки.

Здавалося, про це вже відомо абсолютно кожному українцю, але щонайменше кілька разів на день зустрічаєш злі репліки в соціальних мережах – мовляв, ми всі на графіках, а нашу електроенергію продають за кордон. Пояснювати і доводити щось про перетікання та інші технічні нюанси цим людям марно. Як не варто усім іншим у таку спеку психувати через графік 2+/2-. Треба терпіти, звикати та пристосовуватися до безпросвітного життя.

Втім, терпіти незручності і перетворюватися на безсловесних терпил – не одне й те саме. Вкотре повторюся (як дятел): багато неприємних проблем можна вирішити або хоча б пом’якшити суто менеджерськими рішеннями. Було б бажання…

Поясню свою думку на прикладі міських світлофорів, які, як і все інше, працюють по дві години. За нинішньої кількості авто та людей на центральних вулицях Кропивницького нерегульовані перехрестя по кілька разів на день перетворюються на пробки та місця численних ДТП. Добре пам’ятаю, коли графіки вимкнень тільки запроваджувалися, комунальники говорили про перемикання світлофорів на безперебійні джерела живлення. Поговорили та й перестали.

Скажіть, скільки у нас у місті дійсно завантажених перехресть, перейти-проїхати які при вимкненому світлофорі стає проблемою? Гадаю, зо два десятки набереться. Усього! Практично на кожному з них дирчать як мінімум по чотири генератори, які дають світло в магазини, офіси, установи чи холодильники. Навколо перехрестя поруч із МакДональдсом я нарахував цілих 8 генераторів! Невже так складно домовитися з одним із їхніх власників, кинути кабель і підключити світлофори? Цілком можливо, є якісь технічні та фінансові нюанси, але способи їх вирішення набагато простіші, ніж біном Ньютона. Не можете самі – запросіть тих, кого спіймали на крадіжці електроенергії, вони за дві години все зроблять. І так на кожному з, нагадаю, лише двадцяти перехресть.

Це тільки один із варіантів вирішення проблем, які ми (влада, поліція, енергетики, комунальники) створюємо собі самі. Ні, пересічні громадяни готові терпіти незручності, чудово розуміючи, в якій важкій ситуації опинилася країна. Але при цьому хочуть розраховувати на зустрічні кроки нашого уряду.

Електроенергії стає менше, і вона стає набагато дорожчою. Логічно? Але хіба ми стали більше отримувати грошей? Ви про нас, бідних споживачів, подумали?

Ще один приклад, який суцільно складається із запитань. Ось скільки у нас у країні чоловіків? За оцінкою Держстату – до 20 млн. Відкинемо тих, хто втік «світ за очі» і малих дітей – залишиться, припустимо, 15 млн. Так? З них стабільно сплачує податки не менше 12 млн. Поки що все логічно? Тепер складніше запитання: скільки з них футбольних уболівальників? Гадаю, мільйонів з 10, хоч, можливо, і помиляюся. Ну, скажімо, 8 – 10 млн. Плюс пара мільйонів уболівальниць – вони вже давно цього не соромляться.

Навіщо ці складні математичні викладки, запитаєте ви. А до того, що 10 мільйонів футбольних уболівальників (у тому числі військові), які справно сплачують податки, не мають змоги подивитися чемпіонат Європи з футболу. Знаєте, скільки грошей щороку просить у держави Суспільне телебачення, яке займає десяток каналів у нашому телевізорі? Мільярд грн! Це при тому, що кількість глядачів Суспільного описується нескінченно малими величинами. А футболи країні, яка воює і живе безрадісним життям, транслює комерційний канал Мегого і бере за показ огого які грубі гроші. І, напевно, його тарифи підвищуватимуться ще й іще, як і тарифи мобільних операторів, без яких ні воювати, ні жити неможливо.

Але повернімося до Суспільного. Окремі футболи Євро-24 вони все ж таки показують (народу потрібні видовища, тим більше за його ж гроші), але подивитися весь матч практично неможливо – один із таймів обов’язково потрапляє під рубильник графіка вимкнення світла енергетиками. Подумати про 10 (десять!!!) мільйонів громадян та узгодити свої дії не в змозі ні влада (координатор, який день і ніч печеться про людей), ні енергетики, ні телетранслятори. А навіщо? Кожен з них має свій зиск. Насамперед фінансовий. І коли президент вітає з однією-єдиною перемогою нашу збірну, я – той, хто подививився лише другий тайм по Суспільному, – з гордістю за уряд думаю: «Ну хоча б йому світло так безглуздо не вимикають!»

Втім, є речі й важливіші. Сьогодні сотні та тисячі самозайнятих підприємців рятують свій бізнес (читай, шматок хліба), вклавши зовсім не зайві гроші у генератори. А чим допоможе їм держава? Правильно, різко підвищить ціну на пальне. А далі підтягнуться всі держпідприємства, ось і «Укрпошта» з 1 липня підвищує свої тарифи.

«Ключові причини – це зростання цін на електроенергію, паливо та комунальні послуги, інфляція, а також значні руйнування інфраструктури внаслідок російських обстрілів та необхідність її відновлення», – пояснюють нам зростання тарифів в «Укрпошті».

Як чітко сформульовано, можна й просльозитися! А у нас, споживачів ваших та всіх інших послуг, немає цих проблем? Єдине, чим можемо відповісти на ваше тотальне підвищення цін, – різким скороченням споживання товарів та послуг. І, як наслідок, зменшенням податкових надходжень до бюджету, банкрутством і закриттям підприємств, зростанням безробіття та тотальним зубожінням населення. Ви цього домагаєтесь?

…Якось так, почали зі світлофорів, а закінчили повною відсутністю світла наприкінці тунелю. Який, зараза, ніяк не закінчується.