Війна в Україні завдала величезної шкоди не лише людям, але й тваринам. Вони опинилися серед тих, хто найбільше постраждав від бойових дій, руйнувань, евакуацій і гуманітарних криз. Багато сімей, які були змушені тікати від війни, не могли взяти з собою домашніх улюбленців. Це призвело до того, що тисячі собак, котів і інших тварин опинилися на вулиці або в притулках.
Часто вони шукають прихистку в українських військових, які радо про них піклуються.
Учні КЗ Завадівська гімназія Міської ради міста Кропивницького взяли інтерв’ю у військовослужбовців ЗСУ на тему «Молодший побратим: історії з тваринами на фронті».
Сержант ЗСУ Віктор (позивний Борода) розповідає:
– Тварини страждають від гучних вибухів, обстрілів, від того, що їх зрадили господарі. Особливо шкода собак. Вони вірні, люблять і потребують любові. Коти ж – тварини, які гуляють самі по собі. Але всім їм страшно.
Віктор говорить, що доволі частими є випадки, коли господарі, покидаючи свої домівки, лишають собак прив’язаними і ті помирають від зневоднення і голоду.
– Не розумію такої жорстокості, хоча усвідомлюю, що тут, у Донецькій області, фронт дуже динамічний, і евакуація буває просто миттєвою, але ж це 10 секунд – зняти із пса нашийника… Такі ситуації – теж тест на людяність, – із сумом розмірковує військовий.
Тварини, яких прихистили українські оборонці, відіграють важливу роль у їхньому житті. Вони не лише забезпечують моральну підтримку, а й часто стають справжніми побратимами у важких умовах служби.
– З нами служить наш улюбленець, безпородний пес Джавелін. Це чуйний і веселий друг, знає команди. Дуже любить ласувати тушонкою, розклад харчування вивчив дуже добре. А коли обід запізнюється, Джавелін може і без спросу своє взяти… Та ніхто його ніколи за це не сварить, бо цей собака – наш рятівник. Він відчуває, коли починається обстріл, тож неодноразово рятував життя українським солдатам, – з теплотою в голосі розповідає Віктор. Він додає, що Джавелін став не просто символом їхньої бригади, а й вагомим антистресом для бійців. Собача грайливість і лагідність допомагають відволіктися від важких реалій війни.
Волонтери й громадські організації рятують тварин із зон бойових дій, перевозять їх у безпечні регіони та шукають нові домівки, але багато тварин все ж залишаються на лінії зіткнення, дають потомство. Військовослужбовець ЗСУ Ігор хизується своєю собачо-військовою родиною: його Муха (дворняжка, яка сама прийшла на позицію) серед дощової осінньої ночі привела дев’ятеро цуценят.
– Я серед ночі прокинувся від дивного скавчання. І хоч дощ потужно тарабанив по даху нашого укриття, але ці звуки було добре чути. Під зливою знайшов кубло просто неба, де Муха привела цуценят. Переніс їх під дах, щоб не загинули. От тепер які опецьки кудлаті! Кашу їм варимо. Від’їдаються наші майбутні побратими, – Ігор усміхається, розповідаючи про цуценят, демонструє в камеру відгодованих щенят.
Тварини для українських військових є не лише друзями, а й символом людяності в умовах війни. Вони нагадують, що навіть у найважчі часи варто цінувати життя і підтримувати тих, хто поруч.
Козирєва Аліна, учениця 9 класу КЗ Завадівська гімназія Міської ради міста Кропивницького.
Перше СЗЧ: як військовим повернутися до служби без кримінальної відповідальності? Пояснюють...