Досить красивих слів!

В попередньому номері «УЦ» була опублікована стаття учасника бойових дій Олексія Гори «Ми вас не посилали – пошлемо зараз» про величезні проблеми у соціальному захисті ветеранів. А на днях на Фейсбуці з’явився резонансний пост відомого кіровоградського волонтера Вадима Нікітіна. Редакція вважає за необхідне ознайомити з ним наших читачів.

Не з госпіталю і навіть не з фронту повинен починатися соціальний супровід ветеранів війни, членів їх родин і всіх, хто підпадає під категорію ветеран війни. Мобілізовані, призвані до лав ЗСУ у більшості не готові до несення служби, автоматично попадають у надскладні життєві обставини. Відповідно і, на мою думку логічно, при потребі починати соціальний супровід (допомогу подолати життєві труднощі) зі стін ТЦК та СП.

Для тих, хто досі не знає, крім мобілізації і комплектування, ТЦК здійснюють соціальний захист військовозобов’язаних, військовослужбовців та членів їхніх сімей. Таким чином, щоб не втратити зв’язок між родиною і мобілізованим, фахівець із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб з перших годин повинен опікувати мобілізованого і його родину.

З власного досвіду зазначу, що у перші місяці перебування на війні людина більше думає саме про родину і переривати зв’язок недопустимо, оскільки кращою підтримкою є родина і близькі люди. Можливо, так зменшиться кількість СЗЧ.

Що стосується самих фахівців, то вони – бідолашні люди, які не мають ніяких повноважень впливу на вирішення проблем ветеранів, і дуже швидко перетворяться на деталі механізму бюрократичної системи, але з непоганою заробітною платою.

Не згоден з тим, що ветерани мають шукати фахівців з допомоги. Це якось принизливо, а часто просто неможливо. Не кожен ветеран довірить свої проблеми незнайомій людині, яка ні сном ні духом, ані своєю шкірою не відчула наслідки війни. Тому робота у зв’язці фахівців тилу з фахівцями військових частин обов’язкова для запобігання складних життєвих обставин, пов’язаних із захистом України.

Кожного виїзду на фронт ми передбачаємо вирішення як мінімум двох проблем. Перше – волонтерська допомога, друге – підтримка та допомога військовослужбовців та їх сімей у вирішенні соціальних проблем. Проблем надзвичайно багато. І на мою думку, породжені вони не тільки війною, а в більшості байдужістю, бюрократизмом і корупцією в тилу.

Повага і вдячність за захист України має бути не в красивих словах, а у гарному ставленны тилу до фронтовиків. І адаптувати слід тил до війни, а не військовослужбовців до мирного життя.

Хотілось би почути думку самих ветеранів.

Вадим Нікітін, ГО «Патріот Кіровоградщини».