Землю – народу, або Що таке гра на чесність?

22:38
3
817
views

15 травня в обласному центрі провели досить солідну акцію протесту представники селянсько-фермерських господарств Кіровоградщини. Люди висловили своє невдоволення обласній владі та представникам відповідних органів юстиції й охорони правопорядку з приводу слабкої протидії рейдерським атакам на підприємства аграрного сектору.

Складається враження, що чим більше демократії – тим більше безладу. Це стосується і права власності на землю, та і взагалі стосунків у сфері землеволодіння і землекористування. Але демократія тут ні до чого. Причиною є сліпе копіювання європейських стандартів і норм у царині оформлення прав власності, до якого бандити пристосувалися швидше, ніж наші доблесні органи, що контролюють, перевіряють і дозволяють. Верховна Рада приймає закони, які наближають нас до європейських стандартів, коли в нашій свідомості європейський кінь і не валявся. Вони повинні спростити правила оформлення права власності, але, прийняті без врахування українських реалій, ці правила стали просто манною небесною для шахраїв і пройдисвітів.

Як тут не згадати старий анекдот про безсмертних Петьку і Чапаєва? Якось Василь Іванович повернувся з закордонного відрядження до непристойності багатим, а на запитання Петьки про причини такої відверто-буржуйської метаморфози,відповів, що зайшов якось у казино і вже був програвся, як за російською звичкою попросив партнерів показати карти, щоб перевірити результат. Ті відповідають, що у них джентльменам звикли вірити на слово. «І тут мені як поперло!» – задоволено посміхнувся Василь Іванович…

«Поперло» і нашим шахраям, коли змінилися правила оформлення права власності. Через це українські власники гектарів стали масово їх втрачати – буквально на рівному місці. Не стихають сандали з втратою прав на земельні паї і в Кіровоградській області.

Маловисківський і Петрівський райони, західні – органи юстиції не встигають роз’яснювати, як діяти в ситуації, коли ваш пай раптом стає не вашим, причому мова йде про масові випадки шахрайств, освячених державними реєстраторами та посвідченими нотаріально.

До того ж, ми стоїмо на порозі справжнього цунамі з порушеннями у сфері прав власності на нерухоме майно, тобто житло, оскільки реєстрація права власності може відбуватися в електронному вигляді, без дублювання на паперових носіях, тобто на гербовому папері з мокрою печаткою. Але зараз – про землю.

Те, що аферисти масово позбавляють людей земляних паїв, – сумна дійсність, але тут ідеться про невеликі ділянки. Інші шахраї грають «по-крупному», коли за допомогою до примітивізму нехитрих комбінацій та застосування сили захоплюють цілі господарства і сільськогосподарські підприємства. Нещодавно таке сталося в Бобринецькому районі, а зовсім свіжий приклад – захоплення сільськогосподарського підприємства в Бережинці, практично передмісті обласного центру. Схема – та сама, що і в Новгородківському районі, коли власнику підприємства приносять рішення якогось там суду з якоїсь там області, де він визнається боржником, – суд визнає його майно заставою під борг – якого немає в природі! – у кілька десятків мільйонів гривень. Доки власники господарств чухають потилиці, даремно згадуючи, коли, в кого і навіщо вони могли позичити ці міфічні мільйони, до справи беруться озброєні загони, які швиденько захоплюють підприємство, блокують бухгалтерію і починають розпоряджатися майном на свій розсуд. Бо у них є рішення суду!

Законні методи вимагають дотримання якогось алгоритму дій, оскарження тощо, але за цей час люди втрачають не лише майно, але і майбутню вигоду, оскільки підприємство припиняє роботу. Бережинський фермер так і каже: мої люди вже три тижні не обробляють поля, а оскільки час втрачено, то про урожай можна навіть не мріяти. Зрозуміло, що влада району чи області кудись телефонує, когось до чогось закликає, а озброєні люди як сиділи на захоплених «фірмах», так і сидять.

У приватних розмовах люди говорять, що бачать вихід лише у збройному опорі, мовляв якби в мене забрали пай, то нехай би потім шукали злодія хоча б і в ставку, куди він може потрапити через необережність. Гарячіші голови заявляють, що гранат з АТО вистачить на всіх загарбників.

Те, що люди іншого виходу не бачать, свідчить і акція в обласному центрі. Тут, причому не вперше в Україні, створили селянську самооборону, яка, треба думати, писати скарги нікому не буде. Український селянин готовий викопати «сокиру війни».

Але це лише перший сплеск запеклої боротьби за землю, яка може очікувати Україну, адже не ліквідована сама причина – несправедливий розподіл власності у вигляді земельних паїв серед населення України. Повторюся, але у результаті так званої земельної реформи, (простіше кажучи, афери, проведеної під гарним гаслом: «Землю тим, хто її обробляє!») більшість населення України позбавлена своєї частки державної власності у вигляді земельного паю. Права власності на землю чомусь фактично не мають усі до одного мешканці великих і малих міст, тоді як селяни отримали свою 1/52 мільйонну частку майна підприємств України у вигляді приватизаційного сертифікату чи ваучеру. Але частку державної земельної власності одержали лише мешканці сіл!

Зараз особливо чітко видно, наскільки брехливим було гасло «землю тим, хто її обробляє», бо практично всі власники паїв, окрім тих, хто дійсно продовжує жити в селі, живуть у містах і володіють успадкованими від своїх батьків паями. Завдяки цьому лозунгу і майже законним оборудкам земля сконцентрувалася в руках окремих власників сільськогосподарських підприємств, які стали і фактичним власникам земляних паїв. Тобто, земля за правом власності належить одним (власникам паїв), а за фактом – зовсім іншим (власникам сільськогосподарських підприємств). Невизначеність плюс дірки в юридичних парканах і будуть джерелом постійних зазіхань на чужий коровай.

Будь-яка дискусія про можливий продаж землі буде спрямована лише на узаконення колишнього несправедливого розподілу землі як державної власності, і цю несправедливість потрібно ліквідувати шляхом земельної реформи. Реформи, яка б відповідала інтересам ВСЬОГО населення України, а не лише тих, хто нібито «її обробляє», бо в умовах олігархізації земельних стосунків цей вислів набуває зовсім іншого змісту. Як відомо, землю, тобто паї, здані в оренду, обробляють олігархи.

Вихід вбачається у відновленні права власності на землю КОЖНОГО громадянина України шляхом перерозподілу наявних земельних запасів, у чийому б користуванні земля не перебувала. А реалізація права на користування паєм повинна відбуватися через надання державою права передавати землю в оренду на встановлених державою правилах, хоча б через Земельний банк. Розмір паїв при цьому зменшиться, бо збільшиться кількість власників, але відновиться справедливість і з’явиться загальнонародна відповідальність за загальнодержавну власність. Тоді і зникне охота ухопити шматок, який погано лежить, чи то за рахунок рейдерства, чи то за рахунок купівлі.

Сергій Полулях, спеціально для «УЦ»

  • iosif

    Хороший анекдот “…и тут мне поперло!” . Только зачем туда отсебятину вставлять “як за російською звичкою”? не было там такого.

    А после всего прочитанного пословица вспомнилась : “За Кампанію і жид повісився”.

    прим. Кампанія это не группа людей.

  • Juri Arhangelski

    «відновленні права власності на землю КОЖНОГО шляхом перерозподілу». Перераспределять – вряд ли. Лучше передать (продать) Землю в государственную собственность, как и крупные заводы, а дивиденды (арендную плату) – направить в бюджет. Вот тогда Земля и будет общенародной. А если этого всё же не делать, то лучше дать право продавать земельку. Особенно тем, которые собираются в мир иной…

    • Vasilisa

      От Европы добра не жди. Сами с добром не разберемся