День автомобіліста – погляд згори

14:46
0
459
views

Розмова з директором ТОВ «Рубантранс» Василем Рубаном напередодні Дня автомобіліста і дорожника вийшла далеко за межі автомобільно-дорожньої тематики, хоча ми й трималися обраного напрямку. Врешті-решт, якщо є мета, то всі дороги ведуть саме до неї…

 

Доконаний факт: автотранспортне підприємство «Рубантранс» є одним із лідерів Кіровоградщини на ринку міжнародних перевезень з сучасною виробничо-матеріальною базою та високим рівнем соціального захисту працівників. Але, як кажуть, не в цьому сенс, а в баченні директором не лише автомобільної проблематики, але й питань державотворчого рівня та філософії українського бізнесу, якщо хочете. Це дійсно спроба оцінити ситуацію, поглянути на неї згори, причому в прямому розумінні. Справа в тому, що перша освіта директора, мається на увазі вища, зовсім не автомобільна, а авіаційна! Очевидно, якщо людина заряджена на успіх, то вона успішна в усьому. Після успішного закінчення школи Рубан поступив в Тамбовське училище цивільної авіації, де й отримав диплом «Технік літаків», а трішки пізніше, працюючи в Кіровоградському авіазагоні, отримав аж п’ять допусків на обслуговування різних типів літаків, включаючи «Як-40» і «Як-42», і це було з професійного погляду «круто», бо більшість техніків мали по одному допуску.

Коли розпався Союз, учорашній авіатехнік сів за кермо ГАЗ-53, яке й «крутив» рік, причому не лише для того, щоб заробляти кошти, а щоб зрозуміти принципи організації вантажних перевезень. Справи пішли досить успішно, і вже наступного року він зареєстрував приватне підприємство, придбав ще один автомобіль і взяв на роботу двох водіїв. У 1999 році було створене ТОВ «Рубантранс», яке мало «на озброєнні» уже 7 вантажних автомобілів і 10 працівників. Десь у ті часи остаточно сформувалося розуміння необхідності роботи на сучасній техніці, тому в лізинг був куплений перший автомобіль «Вольво» за 90 тисяч євро – для виходу на європейський ринок перевезень.

Як кажуть, «чуйка» не підвела, оскільки до 2010 року економіка України була на підйомі, зокрема, в області будувалося багато заводів по переробці сільгосппродукції, тому транспортні послуги мали відповідний попит. До 2010 року автомобільний парк підприємства складався вже з 16 автомобілів «МАН», «Вольво», «Сканія», «ДАФ», паралельно розвивалася станція обслуговування вантажних автомобілів імпортних марок, і це був перший сервіс такого рівня в області. Для організації сучасного сервісу обслуговування вантажівок було придбано «убите» підприємство, де зараз продовжується будівництво найсучаснішого пункту контролю та діагностики вантажних і легкових автомобілів, проводяться техогляд і технічний контроль, збудовано готель і кафе, налагоджено постачання й реалізація запасних частин і шин, усі процеси по супроводу автомобілів комп’ютеризовані. Зараз фірма здебільшого орієнтується на європейський ринок, на якому здійснюється 70% перевезень, а це конкуренція не лише з європейськими перевізниками, але й з українськими обставинами.

Бажання працювати за європейськими стандартами в керівника фірми виникло не на порожньому місці. Ще до 2004 року Василь Рубан напрацював такий авторитет, що взяв участь в якості делегата від трьох областей у світовому конгресі Міжнародного союзу автомобілістів у Йокогамі, причому це був взагалі його перший виїзд за кордон. Японія змусила по-іншому поглянути на життя, захотілося працювати на рівні світових стандартів.

До речі, фірма Рубана кілька років поспіль була генеральним перевіз­ником всесвітньо відомого бренду батончиків «Марс», тоді водії «тягали» вантажі для цієї кондитерської компанії з Одеси в Підмосков’я, налагодили маршрути з усіма країнами Європи, але з 2010 року в Україні розпочався спад промислового виробництва, який Василь Володимирович пов’язує зі зміною влади й відходом від демократичних принципів існування соціуму: «Я по своїй природі демократ, тому брав участь у Помаранчевій революції. Без демократії розвиток суспільства неможливий, і за президентства Віктора Ющенка, якому повірив міжнародний бізнес, в Україну пішли інвестиції, що позитивно вплинуло на організацію перевезень. Зміни тоді дійсно були, що на собі відчули наші водії, зарплата яких зросла в доларовому еквіваленті до 900 на місяць. Демократія важлива для бізнесу й тому, що дає можливість впливати на законотворчість. Існуючі закони потрібно виконувати, але й боротися за їх вдосконалення теж потрібно. Як кажуть, демократія недосконала, але кращого людство ще не придумало».

Василь Володимирович і боровся, наприклад, добився збільшення повної маси вантажівки до 40 тонн, як і в Європі, але тепер різко висловлюється на адресу місцевої влади, депутатів усіх рівнів і активістів, які допускають, щоб дороги на територіях добивали перевантажені автопоїзди. З таким підходом скоро зруйнують дороги і в самому Кропивницькому, бо саме на місцевих переробних підприємствах відправляють і приймають понаднормово завантажені «зерновози»: «Возсіятське – це приклад, що перевізники заслуговують саме такої дороги. Одні – що руйнували її перевантаженими вантажівками, а інші – що байдуже спостерігали, можливо, навіть радіючі такому “активному трафіку”». Свого часу він писав про це тодішньому прем’єр-міністру Азарову, а коли не допомогло, організовував у 2011 році акцію протесту біля Кіровограда проти практики перевантажень автомобілів, які руйнують дороги. Цим грішили перевізники зерна, зокрема відома структура «МТС Логістик» та інші, які перебували в орбіті інтересів оточення Януковича, а всі бачили і мовчали.

Василь Володимирович згадує, що за два місяці до початку Революції Гідності він відчув, що готується рейдерське захоплення, оскільки посилився тиск контролюючих органів на його підприємство. Дійшло до того, що контролерів, які 5 разів приходили, щоб заблокувати діяльність, просто не пускали на територію, не зважаючи на погрози «пригласить собаку с милицией». Директор вже приготувався зареєструвати підприємство в Польщі, але розпочалися події 2014-го року, які все змінили. Василь Володимирович не приховує, що організовував фінансову підтримку Майдану і лише через хворобу доньки не був там у день кривавих розстрілів.

Якщо продовжити розмову про вплив політики на економіку, то директор оцінює нинішній період як в цілому позитивний, зокрема, ніколи не було такого активного ремонту доріг. Водії фірми перестали платити хабарі на дорогах, що раніше мало практично офіційний характер. Але ми почали напряму конкурувати з Європою, і на прикладі «Рубантрансу» видно, що не витримуємо її, причому не в якісному вимірі. 30% досвідчених водіїв уже перейшло на роботу в європейські структури, бо там зарплата в два рази вища, хоча, по українським міркам, зарплата в «Рубантрансі» дуже й дуже висока.

Побажання для автомобілістів у День професійного свята у Василя Рубана традиційні: «Гарної дороги всім колегам, не лише водіям і перевізникам, але всім, хто працює в галузі та на підприємстві. Здоров’я та віри».

Сергій Полулях

Сергій Полулях

Журналіст «УЦ».