Восьмого или девятого?

Памятные дни 8 и 9 мая прошли на Кировоградщине в целом и в Кропивницком в частности спокойно, торжественно и с достоинством, но не отменили вопрос «как и когда нужно отмечать День Победы в войне с гитлеровской Германией?». Вариантов по-прежнему несколько: отменить выходной день 9 мая и оставить в календаре красным 8 мая – День памяти и примирения; сделать выходными 8 и 9 мая; сохранить 9 мая как народную традицию, а 8 мая примириться с рабочим днем.

Редакция «УЦ» предложила высказаться экспертам.

Константин Ярынич, народный депутат: – Я вважаю, що перед прий­няттям рішення з даного питання для початку необхідно було б провести фахову роз’яснювальну роботу серед українців та запитати їхнє ставлення з цього приводу. Бо, на превеликий жаль, складається враження, що думкою українського народу мало хто переймається з тих чиновників, які в силу бажання отримати певні політичні дивіденди продукують такого роду ініціативи. То ми перейменовуємо міста, даючи назви, що не підтримуються місцевими громадами, то тепер «раптово» хочемо скасувати державні свята, які на державному рівні відзначалися десятиріччями. Такий примусовий підхід до вирішення питань національної пам’яті є наперед хибним. Натомість правильно було б спочатку на прикладі правдивих історичних довідок і чітких аргументів переконати людей, що запропоновані ініціативи мають в собі раціональне зерно та є такими, що варті громадського обговорення й подальшого прийняття. І лише після сприйняття суспільством цих намірів ухвалювати відповідні зміни.

Виктория Поляновская, бизнес-леди: – 8 или 9 мая? Вопрос спорный, есть свои «за» и «против». С одной стороны, пока остались хотя бы единицы тех, кто участвовал в той войне, я бы оставила им возможность отмечать праздник в привычный для них день. Как минимум поздравлять их стоит, мне кажется, и 8-го и 9-го, и вообще сделать все возможное, чтобы они ни в чем не нуждались в последние годы жизни. Это не будет стоить многого для бюджета, простая арифметика – их мало и становится всё меньше.

Для страны же в целом логичнее перенести официальные мероприятия на 8 мая. Это и солидарность с Европой – день окончания войны в Европе действительно отмечается именно 8 мая, в день вступления в силу Акта о капитуляции Германии. И возможность с помощью другой даты «отодвинуться» от мрака победобесия в РФ с их колясками в виде танков, детьми в военной форме и прочим «еслинадоповторим». Сделать 8 мая форматом европейского Дня Памяти о жутчайшей катастрофе ХХ века. Не праздновать, а вспоминать. Рассказывать детям. Проводить памятные мероприятия. Брать интервью у последних оставшихся в живых участников войны или детей войны. Не давать забыть о том, что мир очень хрупкий и с помощью пропаганды даже цивилизованные ранее народы могут превратиться в зверье, уничтожающее людей в газовых камерах. Пока мы помним, есть шанс, что это зверство не повторится.

Елена Шворак, тележурналист:
– На мій погляд, обидва ці дні мають бути робочими. Як, втім, і перше травня. Занадто багато відпочиваємо.

Руслан Стадниченко, политолог: – Маю стійке відчуття, що суспільство остаточно й безповоротно розколоте. Не лише в питаннях держсвят, але й у соціокультурних та соціоекономічних орієнтирах. Відтак слово «перемога» наповнюється різним змістом і різним ступенем значущості.

Майже 30 років політики нарощували свої статки й статуси, паразитуючи на двох проблемах «конфлікт векторів» і «конфлікт регіонів». Сьогодні епоха «двох конфліктів» добігає кінця у вигляді ціннісної дезінтеграції. Її проміжним етапом стало роздвоєння, така собі національна біполярність. Інтерпретації дат 8-9 травня яскраво ілюструють таку роздвоєність.

У міжнародній практиці подіб­на проблема знає два основних шляхи вирішення: або одна частина суспільства «дожимає» своїх опонентів, або вводиться гласний/негласний мораторій на публічне мусування означених проблем. Перший сценарій вже провалився, другий – малоймовірний. Тому поки що і питання травневих свят, і інші подібні речі мають напівстихійний характер саморозвитку.