Всю владу – місцевим радам!

13:13
910
views

У Кропивницькому побував виконавчий директор Асоціації міст України Олександр Слобожан. Питань до нього багато, але кореспондент «УЦ» почав з головного:

– Які небезпеки стоять перед територіальними громадами в контексті тотального реформування?

– Основна небезпека – це те, що реформа адмінустрою не накладається на інші реформи, що спровокує неузгодженість дій. Головна мета реформи не в укрупненні громад. Головна мета – в створенні муніципалітетів, які будуть спроможні надавати послуги, але реформи медицини, освіти й так далі конфліктують з адміністративно-територіальною реформою. І звідси інша небезпека – це згортання реформи, коли з року в рік центральна влада намагається забрати фінансовий ресурс у місцевого самоврядування.

– Уже зараз видно, що органам місцевого самоврядування катастрофічно не вистачає коштів. Це тому ви пропонуєте змінити порядок розподілу податку на доходи фізичних осіб на користь місцевих громад?

– Чому ми виступаємо за те, щоб 80% ПДФО залишалися на місцях? Тому що в переліку переданих на місця повноважень, наприклад, пільговий проїзд мають фінансувати громади. Освітян поділили на дві категорії – педагогічний і непедагогічний персонал. Раніше освітня субвенція стовідсотково покривала наші видатки в освіті, зараз не покриває. Зараз непедагогічний персонал фінансується за кошти місцевого бюджету. Дитячі садочки фінансуються за кошти місцевого бюджету, спортивні, музичні школи, профтехосвіта – за рахунок місцевого бюджету. Потім тарифи, освітлення населених пунктів, дорожнє господарство – усе лягає на громади. Тому на першому етапі ми визначаємо, що держава має передати 80% податку на доходи фізичних осіб на місця, зараз ми маємо 60. І ще одне: зараз виникають такі інсинуації, ніби заробітна плата освітян регулюється в громадах. Але ні міська рада, ні мер не мають впливу на зарплату освітян, тому що вона включена в розрахунок освітньої субвенції. Місцева рада може робити доплати, але з чого їх робити, якщо за період пандемії мінус по місцевих бюджетах склав майже 20 мільярдів гривень? Це теж одна з найбільших небезпек. Тому громадам потрібно залишати 80% цього податку.

– А де брати кошти на утримання колишнього районного майна, на розвиток?

– Так, зараз громадам передаються лікарні, заклади культури, освіти, які раніше не фінансувалися місцевим самоврядуванням, вони були на рівні району. Місцеве самоврядування просто не потягне це фінансово, тому ми розрахували 80% ПДФО. Але є ще й момент справедливого розподілу котштів. Ми знаємо, що на початку пандемії уряд на два місяці звільнив бізнес від сплати місцевих податків – здається, все класно. А ми пропонували підходити до цього не бездумно, а надати це право органам місцевого самоврядування, із залученням бізнесу та громадськості. Адже деякі магазини чи парковки працювали, а податки не сплачували. Тому питання в справедливості.

Кіровоградська область у цьому плані унікальна, тому що є багато громад, у яких вилучаються надлишки бюджету на центральний рівень, ті ж Помічна та Знам’янка.

Або взяти розподіл коштів дорожнього фонду, який має ділитись на місцях по протяжності доріг. Але їх ніхто не отримав, тому що вони лежать на рахунках, а в кінці року їх знімають і направляють в Мінфін, кажуть, що неефективне використання.

Я скажу, можливо, шокуючу річ: коли вам кажуть, що в країні немає грошей, це не так. Є мільярди грошей, які неефективно використовуються! Наприклад, є державний фонд енергоефективності, мільярди, які ніхто не отримує, а в цей час десятки мільярдів гривень лежать на депозитних рахунках і працівники деяких установ отримують сотні тисяч гривень.

– То де ж брати кошти на утримання колишнього комунального майна?

– Кожний народний депутат отримав по 30 мільйонів гривень з фонду соцекономрозвитку, вони кажуть, це я привіз вам кошти, чули всі. Є міжнародні програми, гранти та механізми підтримки регіональних програм, є кредити, облігації, цілий світ так живе, але потрібні фахівці, які б грамотно робили заявки. Звісно, потрібна програма інвентаризації та обліку, це близько 20% надходжень до бюджету.

– Вирішення проблемних питань передбачає гостру боротьбу. А чи може Асоціація міст України зайти з урядом, користуючись боксерською термінологію, в клінч?

– Може (сміється), Ми вже з ними в постійному, як ви кажете, клінчу. Тарифний меморандум це показав. Ми вимагали, щоб у ньому була зазначена норма, що різниця в тарифах не перекладається на місцеві бюджети, тому що в такому випадку вона ляже на вас з нами й ніякого зниження тарифів не відбудеться. Вони погодились…

– А чим ви їх узяли, як змусили, ось що цікаво?

– Чим узяли? (Сміється.) Ізмором! Я вам просто скажу – рівень довіри до кожного сільського, селищного чи міського голови в рази більший, ніж до будь-якого центрального політика.

– І вони це зрозуміли?

– Вони це розуміють.