Без чоловіка й сина залишилася жителька Олександрійського району Наталія Залевська – загинули у війні з російськими загарбниками. Минулого тижня Сергія Івановича й Богдана Сергійовича поховано в рідній Луганці, яка підпорядковується Петрівській селищній раді.
До мобілізації Сергій Залевський працював сторожем у Луганській загальноосвітній школі. Богдан – інструктором-методистом у Петрівській дитячо-юнацькій спортивній школі. Воювати пішли разом. Батько – в 52 роки, син – у 29.
– Зустріла Богдана 25 лютого в Петровому недалеко від військкомату, – розповіла «Україні-Центр» жителька Петрового Оксана Ліщенюк. – Видно було: на війну зібрався. Питаю: «А як же батьки без тебе?» Обертаюся й бачу батька, теж з речами…
Я раніше зустрічалася з Богданом. Кохання… А звернули вперше увагу одне на одного, коли їхали автобусом у Кропивницький на матч за участі нашого «Інгульця», це було двотисячного року. Працюю у цьому футбольному клубі, Богдан захоплювався футболом, працював у спортшколі. Ближче ми познайомилися на «АгроЕкспо» в Кропивницькому. Обоє були там у службових справах. Знаю, раніше він працював фармацевтом у Кривому Розі – здобув відповідну освіту. І в армії побував – на строковій службі, йому військова справа сподобалася.
Богдан – з дуже гарної сім’ї. Мати – вчителька. Батько працьовитий і вмілий був, навіть меблі виготовляв. У Богдана такі теплі стосунки з матір’ю були! Таку підтримку відчував від батька, від матері!
З чотирнадцятого року Богдан мучився від того, що не воює. Відчував докори сумління перед бійцями, перед рідними загиблих.
Коли почалася велика війна, Богдан вирішив, що пора й йому взяти зброю. Батько приєднався. Їх не відразу мобілізували, питання вирішувалося кілька днів. Богдан через це нервував… Кілька тижнів тому Богдан і Сергій Іванович перестали виходити на зв’язок. 24 квітня стало відомо, що загинули…
Зарахування до страхового стажу періодів навчання