Об’єднання громад – необхідність, а не чиясь забаганка

Центр розвитку місцевого самоврядування офіційно відкрився нещодавно в Кіровоградській області. Його створено за підтримки Програми «U-LEAD з Європою». Він – один із 24 регіональних центрів, які працюють в Україні. З якою метою він створений та якими проблемами опікується? Саме про це ми говорили з директором центру Олегом Яременком.

– Пане Олеже, у чому полягає завдання вашого центру?

– Наш центр створено в рамках програми U-LEAD як недержавну та неприбуткову організацію, головною метою якої є підтримка реформи децентралізації в Україні. У нас є два основних напрямки роботи: перший – це підтримка громад, які стали на шлях об’єднання, другий – методична допомога об’єднаним громадам. Тобто ми робимо інформаційний, юридичний та методично-навчальний супровід для лідерів громад, які хочуть об’єднатися, та для громад, які вже почали процес. Збираємо їх тут чи виїжджаємо на місця. Залучаємо спеціалістів обласної адміністрації чи фахівців із Києва, експертів з різних питань життєдіяльності суспільства.

Єдиних шляхів об’єднання не існує, у кожному конкретному випадку виникають свої проблеми. Ось ми й допомагаємо в їхньому вирішенні. Ми фінансуємося Європейським Союзом і його країнами-членами: Данією, Естонією, Німеччиною, Польщею та Швецією. Державний бюджет до нас ніякого відношення не має. З державними органами влади ми співпрацюємо як партнери.

– Які проблеми найчастіше зустрічаються у вашій практиці роботи з громадами?

– Все залежить від того, на якому етапі вони знаходяться. Якщо це перші дні після виборів, то це питання формування апарату управління, переведення комунальних закладів на нові рейки, передача власності та майна. На пізнішому етапі це питання залучення інвестицій, розробка стратегій розвитку.

– Чи можна порівняти громади, які вже пройшли етап об’єднання з тими, хто його не пройшов?

– Легше всього це робити за фінансовими показниками. Бюджети різняться завдяки державним субвенціям об’єднаним громадам, завдяки змінам податкового законодавства для таких громад. Загалом бюджети ОТГ збільшуються мінімум у чотири рази. А другий показник – бюджетні видатки на окрему людину, за нашими даними, вони збільшуються більш ніж удвічі. Це відбувається за рахунок того, що громада отримує у власність додаткові повноваження та може сама більш ефективно керувати бізнесом на своїй території.

– Доводилося спілкуватися з головами сільрад, які виступають проти об’єднання. Аргументи різні: наше село більше (менше), і про нас забудуть; у нас нема дороги прямої до майбутнього центру та інше. Що з ними робити?

– Така ситуація надзвичайно поширена не тільки в нашій області, а й по Україні. На сьогодні процес об’єднання абсолютно добровільний. Ніхто нікого примушувати не буде. Але цей процес неминучий. Просто спостерігається острах перед змінами, навіть якщо ці зміни на краще. Переважна більшість таких голів чекають ще два роки до виборів і побоюються будь-яких змін. Поширена ще практика об’єднання двох-трьох сусідніх селищ, просто щоб «відрапортувати», але поєднання двох злиднів багатшими їх не зробить. Сама ідея створення ОТГ у тому, щоб створити самодостатню адміністративну одиницю навколо потужного економічного центру. Існує перспективний план створення ОТГ в області, розроблений спеціалістами обласної адміністрації. Він передбачає створення 54 громад. Але цей план не є догмою, він корегується в залежності від власних побажань спільноти. Якщо виникає бажання створити громаду з кількох маленьких сіл, то будь ласка. Єдине, що така громада, скоріш за все, не буде життєспроможною. І в подальшому вона увіллється до складу іншої, більш потужної громади, яка має більш серйозне економічне підгрунтя. Тобто центром об’єднання стануть ті населені пункти, де є робочі місця, де є виробництво. Час розставить все на свої місця.

– На вашу думку, сільськогосподарські підприємства теж відіграють значення у створенні ОТГ?

– Ні. Податок на землю складає менше третини у загальному обсязі податків, які збирають об’єднані громади. Більшу частку дає податок на доходи фізичних осіб, а це в першу чергу – працюючі підприємства. Тим більше звичайна практика сезонного найму працівників не дозволить їм значно впливати на якість життя громади. Вони просто не в змозі самостійно утримувати навіть соціальні видатки.

– Процес децентралізації зов­нішньо схожий на те, що називають федералізацією: утворення самостійних земель, які розпоряджаються власними доходами, вирішують власні проблеми. Так це чи ні?

– Це тільки на поверхневий погляд. Федералізація передбачає наявність внутрішніх законів, а децентралізація – це виконання загальнодержавних законів і підзаконних актів, плюс більша економічна свобода. З часом, безумовно, нівелюється значення районних та обласних державних адміністрацій. На їхньому місці з’являться префекти, які будуть слідкувати за дотриманням законності місцевими органами самоврядування, але без впливу на їхнє існування. Це – європейський шлях, який країни ЄС вже пройшли раніше, а зараз допомагають нам вдосконалювати систему управління.