Вогонь Благодаті

Великодні свята – найдовші в церковному календарі, вони тривають 40 днів, саме стільки Спаситель перебував на землі до Свого Вознесіння. Одним із великодніх чудес є Благодатний вогонь, який сходить з небес у Храмі Гробу Господнього в Єрусалимі саме напередодні Воскресіння Христового. Мільйони людей намагаються якщо не приїхати до цього святого міста, то хоча би побачити це по телевізору. Представники помісних церков розвозять Благодатний вогонь по різних містах і країнах, щоб люди мали змогу принести до своєї домівки його часточку. Одним зі священників, який привіз його з Києва до Кропивницького, був отець Іван Верескун, священик Благовіщенського храму. Ми не могли не поговорити з ним про чудо Благодатного вогню.

– Отець Іван, останнім часом в засобах масової інформації, в Інтернеті поширюються публікації щодо Благодатного вогню – що ніяке це не чудо, що підпалюють у кувуклії свічки звичайною запальничкою, яку ховають там заздалегідь, або що це звичайна хімічна реакція, і навіть деякі священики самі підтверджують, що це справжнє шоу. Якщо це правда, чому мільйони віруючих і навіть невіруючих все одно чекають на сходження Благодатного вогню?

– Не знаю, чи я зможу сказати за всіх, однак, враховуючи, що насправді є багато спекулятивного, того, що викликає резонанс, якщо повернутись до Євангелія, і Христові не вірили, хоча Він робив справжні чудеса. Він поновлював зір, слух, повертав померлих до життя – але Йому не вірили й казали: «Покажи нам чудо, якщо ти Христос! Доведи нам, що ти Бог!» Тобто оця грань у людей – сприймати на віру й очікувати якоїсь певної аргументації – незрозуміло, на якому рівні це перетинається. І вчорашне Євангеліє, у Фомину неділю (ми розмовляли з отцем Іваном у понеділок, 16 квітня. - Авт.), Господь каже: «Благословенні ті, хто не побачив, але увіровав». Тобто сам Христос акцент робить на віру. Тому ця тема, я думаю, й надалі буде викликати резонанс.

Завжди була частина людей, яка сприймала сходження Благодатного вогню з радістю, вони жили надією на те, що зійде Благодатний вогонь і Господь подарує нам ще один шанс на життя, а інші залишалися в скептичному стані, не довіряли, давали розголос різній інформації. Просто завдяки Інтернету сьогодні це більш помітно. Але, якщо говорити за людей віруючих, вони сприймають це чудо як чудо, ця подія для них є важливою. Якщо говорити просто, для Бога нема проблеми подарувати нам чудо, зовсім нема, і сходження Благодатного вогню з боку Бога – не якась масштабна дія, а для нас це значуще, це свідчення того, що Господь продовжує турбуватися за людство. Ми не бачимо Христа, який ходить поміж людей і творить чудеса, але ми бачимо те, що Він робить через інших людей. І сходженням Благодатного вогню Він показує свою присутність поміж людей.

– Під час телетрансляції видно, що люди радіють, вони посміхаються, розмовляють одне з одним, моляться, и жодної людини, яка б чекала з острахом, а раптом вогонь не зійде. Ніхто навіть не сумнівається, що чудо може не відбутися, і тоді всі, хто в храмі, умруть, і загалом усе людство загине. Чому саме так? Гніву ж Божого треба боятися…

– Ми теж живемо надією, нема в нас якихось песимистичних думок стосовно завтрашнього дня. Бо все ж довіряємо Богові, який засвідчив себе й продовжує засвідчувати як людинолюбець, який турбується про людину, який дає їй сотні шансів. Тому я не знаю, як би ми, віруючі християни, могли пережити той момент, якби Благодатний вогонь не зійшов. Знову ж таки, можливо, саме сходження Благодатного вогню чи несходження не повинно бути основним моментом, який буде визначати кінець світу чи кінець нашого життя. Все-таки про цей критерій Євангеліє нічого не каже, як і про сходження Благодатного вогню. Трішки пізніше, десь з IV століття, було зафіксовано це чудо. Але саме в часи Ісуса Христа й в часи апостолів, як зафіксовано в Новому Завіті, про Благодатний вогонь нічого не сказано, що він буде сходити або не сходити й буде основним орієнтиром подальшого існування світу. Тобто від вогню не варто чекати кінця світу. Так, це чудо. Але навколо нас постійно твориться стільки чудес, які ми, на жаль, не помічаємо…

– Перші хвилини Благодатний вогонь має певні властивості: люди беруть його руками, вмивають лице, навіть бороди на загоряються від нього, він стікає по руках, наче вода… З чим це пов’язано, як ви вважаєте? Як Церква це пояснює?

– Якби я був там… Пам’ятаєте, я казав, що для Бога нема проблеми сотворити чудо. І для мене це дійсно чудесний момент. На жаль, поки я теж бачив все через екран. Я особисто там поки ще не був, тому сприймаю все на віру. Чув від людей навіть, що в перші хвилини він холодний, що він не гріє, а холодить. І все ж таки ми схиляємося до того, що це чудо Боже. Мені особисто більше симпатизує думка, що люди збираються в храмі, об’єднані Богом, знову ж таки, чудесним моментом від Бога, говорять про це, налаштовують себе на зустріч з воскреслим Христом – це Паска. Ісус Христос, його слово Боже розповсюджується по землі, і воно актуальне, чіпляє серця людей.

– А хто є гарантами того, що в кувуклію не занесуть заздалегідь сірники, або запальничку, або ще якесь джерело вогню?

– Я можу сказати тільки те, що бачив по трансляції: там, у Храмі Гроба Господня, є відповідна охорона, є багато духовенства, є поліція. Питання в іншому – якщо допустити, що туди проноситься якась запальничка, то який в ній повинен бути вогонь, якщо він миттєво передається від свічки до свічки, навіть до цілих в’язанок зі свічок? І що то за вогонь, якщо він не обпалює людей? І це ж не останні роки відбувається, коли є всілякі технології, про це зафіксовано і сто, і двісті, і триста років тому. Що це за вогонь, якщо наука до цих пір не може обґрунтувати його природу?

Мені розповідала одна з очевидців, яка там перебувала під час сходження Благодатного вогню, що вона стояла якось на другому поверсі, бо знизу не можна протиснутись, і вогонь по колонах сходив зверху, і в неї сам по собі загорівся пучок свічок. Тобто вогонь з’являється не тільки в кувуклії, а й сам по собі розповсюджується по храмові.

– Отче, а як доправляють літаком цей вогонь? Адже є дуже суворі заборони про те, що не можна проносити до салону літака, навіть пляшку з водою забороняють. А це ж відкрите полум’я…

– Його перевозять у спеціальній закритій лампаді, вона майже герметична. Тільки трошки повітря поступає, щоби підтримувати вогонь. І це не так давно започатковано, років зо двадцять-тридцять такого не було. Тепер же є така можливість дуже швидко доставити цей вогонь в основні великі міста православних помісних церков. У нас до Києва ієрархи митрополит Антоній, єпископ Віктор доставили Благодатний вогонь, роздали представникам єпархій, і кожен із них теж у закритих лампадах привіз його до свого храму. Ці лампади виготовляють в Єрусалимі.

– Чому під час пасхальних свят бажано принести додому часточку цього вогню? Якими властивостями він наділений?

– Зручніше говорити, яка з цього користь. (Сміється.) Наша віра значима, і ми в оце чудо віримо. Голов­не, якою буде наша мотивація. Якщо це для нас тільки чудо – це одне. Якщо ви несете цю свічку додому, бо так сказали в церкві, - це теж неправильно. Треба осмислювати, з якою ціллю ми хочемо принести в родину цей вогонь. Якщо ми принесемо його, а потім вдома влаштуємо сварку, конфлікт, - чи це сумісні речі? Тобто ми повинні нести цей вогонь додому з хорошим настроєм, з думками про те, що з цим вогнем протягом року в родині будуть мир і злагода, одним словом – Божа Благодать. Недарма ж він Благодатний…