Свобода слова, яку легко вимкнути

У номері «УЦ» за 6 травня цього року, у статті про боротьбу за права журналістів, редакція нагадала історію про те, як наша газета через Європейський суд з прав людини добилася скасування несправедливого рішення суду, повернення стягнутої суми в 50 тисяч гривень і навіть відшкодування моральної та материальної шкоди від держави Україна. Чому від держави? Та тому, що неправий суд здійснювався від імені держави Україна! Крім того, наводився приклад, як через рішення суду була фактично розорена всеукраїнська популярна газета.

З того часу все ніби заспокоїлося, суди припинили виконувати явні «заказняки», але недавно в інформаційному полі України вибухнула справжня бомба, від якої може постраждати не одне видання будь-якої форми власності та формату. 18 лютого Печерський суд Києва наклав арешт на майнові права інтелектуальної власності кількох інтернет-ЗМІ, зокрема на таке популярне, як «Главком». Рішенням суду було закрито доступ цих ЗМІ до сайтів, чим фактично заблокували роботу інформагентства. «Главком» оскаржив постанову та виграв справу в суді, але ставити крапку в боротьбі журналістів за свої права рано.

Про обставини справи, в якій фігурують канцлер Німеччини Ангела Меркель, Роскомнагляд, НАБУ та Генпрокуратура, журналісту «УЦ» розповів керівник проекту «Главком» Віктор Шлинчак:

– Позивач не пішов у суд за захистом честі та гідності, як зазвичай робиться, через що проходили і ми, і ваша газета. Він подав заяву в поліцію, і поліція відкрила кримінальну справу, причому за нібито втручання в приватне життя.

– Можна розкрити обставини?

– Насправді була дуже проста ситуація. До позову скопом записали 21 сайт, на яких дійсно публікувалися фото будинку й дружини цього Павла Барбула, хоча я вважаю, що високопосадовець, тобто людина, яка очолювала «Спецтехноекспорт» (Державне підприємство, яке займається експортом зброї. – Авт.), до неї має бути суспільний інтерес у будь-якому випадку – звідки в нього такі статки? Але він вважає, що це наступ на його права.

– Давайте уточнимо, це була ваша інформація на цих сайтах?

– Інформація про нього «гуляє» в Інтернеті 3-4 роки. Що стосується «Главкома» та «Апострофа», ми написали статтю, яка базувалась на розслідуванні НАБУ (Національне антикорупційне бюро України. – Авт.). Щодо нього відкрита кримінальна справа, ведеться кримінальне провадження, і ця справа зараз слухається в Антикорупційному суді. Ми посилалися на офіційну інформацію НАБУ. Так само й колеги з «Апострофа», вони надіслали до Генпрокуратури офіційний запит щодо справи Барбула, і їм надійшла відповідь, яку опублікували.

– Офіційніше нікуди…

– Я підозрюю, що слідчий не розбирався, хто й за що має понести відповідальність, вони відкрили цю кримінальну справу, і адвокат через суд домігся, що, поки йде розслідування, на цей час потрібно, згідно Кримінального кодексу, накласти арешт на майнові права.

– Якби під забезпечення позову, коли накладається арешт на майно відповідача?

– Так, і майновими правами вони вважають права на доменне ім’я. Цікаво, що справу відкрили, але коли слідчий подивився на неї, то просто закрив, але припис суду про арешт залишився в силі!

– Якось дуже легко вийшло.

– Звичайно. Я реально не отримував жодного повідомлення про слухання справи, нас не викликали на допити – нічого. Усе було зроблено втихаря.

– А це може бути результатом зговору?

– У мене немає таких фактів, я не можу це стверджувати, але можу припускати, що є якісь домовленості, які знайшов адвокат Барбула і в поліції, і в суді.

– Переконав?

– Будемо вважати, що переконав. Ми подавали клопотання, нам зняли цей арешт, але на три тижні нам взагалі заблокували доступ до провайдерів, до сайтів. Якщо люди заходили на сайт, то могли прочитати, що, згідно рішення суду, доступ на цей ресурс заблоковано.

– Тобто фактично було заблоковано професійну діяльність?

– Ну звичайно. Це тривало майже три тижні, ми дуже суттєво впали в відвідуваності, хоча, слава богу, не всі провайдери, коли побачили таке явно незаконне рішення, пішли на виконання. Ми попереджали, що будемо відстоювати свої права в суді, але дехто вирішив це дуже швидко зробити. За місяць ми впали в трафіку десь на 30%, це мільйони переглядів, тобто ми втратили мільйони відвідувачів, а ми завжди були в першій десятці новинних ресурсів. Якби з таким завзяттям, з яким провайдери кинулися виконувати цю ухвалу, вони б закривали санкційні російські ресурси. Тоді це була б одна історія, а так російські ресурси не закрили, а нас – зразу.

– А що відбувається зараз?

– Ми виграли, але справа в тому, що Барбул продовжує, наскільки мені відомо, відверто заявляти, що буде ще раз подавати подібні позови й зараз пробує відновити цю кримінальну справу. Його адвокати зв’язувалися з нами, мовляв, «знімайте матеріал, або ми почнемо все по-новому». Тобто ось такий шантаж відбувається. Ми збираємось подати на Барбула про перешкоджання журналістській діяльності, деякі ресурси це вже зробили, я думаю, що ми цю ситуацію не залишимо.

– Це може бути прецедентом у масштабах України?

– Реально – це прецедент, будь-яка людина може написати подібну заяву й таким чином заблокувати будь-який інтернет-ресурс чи діяльність ЗМІ.

– Фактично без розгляду суду?

– Це рішення суду, але це реально. Уявіть собі, що якийсь колишній чиновник знайде про себе якусь інформацію дворічної давнини?

– Ми ж пам’ятаємо часи, коли будь-яка критична інформація могла вважатися негативною.

– Власне, так і відбувається.

– А що каже журналістська спільнота?

– Я бачу, що Спілка журналістів внесла Барбула в список ворогів преси, готують відповідне звернення, тому що це реально один з механізмів, якими можна користуватися далі та закривати будь-яке видання.

– А що можна зробити в законодавчому полі?

– Інститут масової інформації давав роз’яснення, що інформаційні ресурси не можуть підпадати під арешт, тому що, умовно кажучи, можна було заблокувати доступ до сторінки, яка вела на статтю, але ж вони заблокували де-факто роботу всієї редакції, усього колективу.

– У 2014 році у вас було щось подібне з боку Роскомнагляду?

– Так, у нас була така сама історія, реально, дуже схожа історія. Ми надрукували статтю про федералізацію Росії й про те, як відбуваються мітинги за федералізацію. Нам надійшов лист від Роскомнагляду з вимогою зняти цю статтю. Ми відмовились, на той час хостінг знаходився в Німеччині, вони звернулися до Німеччини, і німецький хостер, тобто провайдер, на два тижні заблокував доступ до сайту. Питання вдалося врегулювати завдяки українській дипломатії та уповноваженій з прав людини, ми дійшли навіть до офісу Меркель, хостер потім вибачався, про це дуже багато писалося, тому що для Німеччини це теж був прецедент, про це писали і Рейтер, і Дойче велле. Тоді провайдери понесли дуже великі збитки, бо від їхніх послуг почали відмовлятися клієнти. Для Німеччини це був дуже великий резонанс…