Пока суд без дела…

Почти два года длится судебное разбирательство по делу об убийстве Дианы Хриненко, а конца-краю не видно. Все мы за справедливый и беспристрастный суд, тем более, против несправедливых решений, но не может же судебное разбирательство тянуться годами? Или может?

Это к тому, что любой чиновник или служащий, судьи и органы дознания тоже априори должны быть за качественное и оперативное выполнение работы. В нашем случае – за установление истины в деле Дианы. Однако, при всей беспристрастности и желании следовать букве судопроизводства, суд все же должен быть мотивированным на активные действия. Но в Украине даже очевидные дела часто затягиваются по формальным причинам, а то и без них, общественность успокаивается, и обвиняемый вообще может уйти от ответственности.

Повторимся, мы за справедливый суд и в деле убитой девушки, которая пропала в Субботцах 24 августа 2018 года. Ее останки нашли почти через год, задержали подозреваемого, проведены экспертизы, казалось бы, вызывай свидетелей, устанавливай истину и выноси решение, но, как мы уже писали, прошло почти два года с начала судебного разбирательства, и неизвестно, сколько еще подсудимый будет пребывать в качестве подозреваемого.

На первые судебные заседания приходила пресса, была разрешена видеосъемка, все увидели подозреваемого, защита делала свои заявления, сторона обвинения свои, казалось, что процесс, что называется, пошел. Тем более что дело имело всеукраинский резонанс, в центральной прессе сообщалось о ходе следствия, о круге подозреваемых. Но потом, возможно, в связи с карантинными ограничениями, когда заседания начали проводить без журналистов, интерес и общественное внимание понемногу угасли.

О ходе судебного заседания читателям «УЦ» рассказывала мама погибшей девушки, в том числе и о начале слушания свидетельских показаний. Последнее заседание состоялось 21 мая. Мы позвонили Елене Павловне 27 мая, она как раз собирала младшую дочь на школьный выпускной, жизнь продолжается… Но вот дело в суде по поводу убийства старшей дочери, Дианы, кажется, остановилось:

– Нічого не змінилося, суди затягуються. У мене таке враження, що це навмисне. Я не знаю, що це за стратегія. Поліція свою справу зробила, але ще після затримання підозрюваного, коли йому перший раз дали термін утримання 60 діб, мені міністр Аваков тоді сказав: «А тепер вам потрібне терпіння, бо наша судова система інколи незрозуміла». Я теж бачу, що це замкнене коло. З приводу відсутності ініціативи з боку суддів, я не знаю, але як сказати по-іншому? Сьогодні немає одного судді, прийшли, привіталися, давайте перенесемо засідання, бо немає судді. Приходимо на друге засідання, через два тижні, знову: «Здрастє», тепер немає іншого судді, або кажуть, що переносимо на два місяці в зв’язку з тим, що суддя йде в відпустку. По суті, на сьогоднішній день допит свідків розпочався, але не закінчився, усіх свідків не допитали. Виходить, що з початку квітня й до кінця липня, фактично 4 місяці, розгляду справи фактично не буде. Аж на 20 липня назначене наступне засідання, хоча я просила провести раніше, мені відмовили, а з квітня взагалі не відбувається ніяких дій, лише продовжується термін утримання. До грудня минулого року теж так було, потім трішки попрацювали, і знову товчемо воду в ступі. Ще 1 квітня було заслухано свідка, а потім 17 квітня один суддя не з’явився, 30 квітня – інший суддя не з’явився. І на останнє засідання знову не з’явився суддя, таке враження, що в нашій судовій системі немає дисципліни і взагалі якогось розуміння, що потрібно просто працювати.

Наша судебная система, как жена Цезаря, вне критики и вне подозрений, в смысле, никак не реагирует на критику, хотя речь идет о выполнении служебных обязанностей, за которые государство начисляет заработную плату и вообще несет огромные расходы по содержанию системы.

Тормозят дело и свидетели. Казалось, хотя бы с этим проблем не будет, но для того, чтобы обеспечить принудительную явку свидетеля в суд, необходимо выдержать бюрократические условности, типа, зафиксировать две неявки без уважительной причины, потом нужно ходатайство прокурора, согласие судьи, но, опять же, то судьи нет, то еще что-то, а дело стоит на месте. Вполне может быть, что и свидетели принимают участие в спектакле по затягиванию судебного разбирательства, а адвокаты используют любые лазейки и возможности, чтобы затянуть и развалить судебные дела.

И сейчас нет никакой уверенности, что заседание по делу убийства Дианы Хриненко, назначенное на 20 июля, будет результативным, а если учитывать, что для судей и адвокатов подошло время летних отпусков, то следующее надо ожидать не ранее наступления осени. У многих от такой оперативности пропадает всякое желание добиваться справедливости, но Елена Павловна настроена решительно:

– Так, з датами вони визначаються на власний розсуд. Якщо чесно, я не розумію, куди звертатися, щоб вплинути на суд? Куди звертатися? Поміняти суддів – це новий розгляд справи, тому немає сенсу. Я налаштована дійти до останнього суду, у мене, дасть Бог, вистачить наполегливості та витримки. Я заради своєї доньки жила й живу по сьогоднішній день. Я їду обов’язково на кожне засідання, хоча на це потрібно багато сил і здоров’я. Хотілося б, щоб в якості зацікавленої сторони у встановленні істини була не лише я. У цьому мають бути зацікавлені прокуратура, судді, поліція, і люди теж, бо ця нечисть вийде і що буде робити? Якщо зло не покаране, усі побачать, що це не наказуємо, і тому наші люди не бачать користі в заявах в поліцію, в судах. Тому що судова система активно не працює. Якщо поліція почала працювати, і це можна було зробити, добитися, я їздила в міністерство, у приймальну президента, але з судовою системою я не знаю. Так само і люди. Є докази, були телепрограми, він сам зізнався, що зробив, але ніхто не бачить перспективи в суді.

Я буду йти до останнього, я цього не залишу до останнього подиху. Це була золота дитина, золота! Вона достойна, щоб за неї боротися, і щоб винні були покарані, в тому числі й для того, щоб більше не страждали інші…