Десятьом біженцям дав притулок у власному будинку в Кропивницькому народний депутат України Олександр Дануца (на фото другий праворуч). Ці три родини – шестеро дорослих, четверо дітей – харків’яни. З ними – три собаки, кіт і хом’як. Незадовго до їх заселення кореспонденти «УЦ» оглянули депутатські володіння.
Правобережна Лелеківка – одна з наймальовничіших місцин Кропивницького, і мешкають тут переважно звичайні люди – не політики і не бізнесмени. Город до берега – головна тутешня вигода. Люди, в яких Олександр Дануца декілька років тому купив цю садибу, теж годувалися з городу коло хати. Вона, до речі, збереглася. Поряд – новітній (здається, в стилі хай-тек) будинок, поставлений уже теперішнім власником. Щоправда, всередині новобудови – голі стіни, та й на чималому подвір’ї – непочатий край роботи.
– Збудував для батьків, які в Малій Висці проживають, та дядька, – розповів Олександр Дануца. – Дядько із сином, моїм двоюрідним братом, втекли 2014 року з Горлівки. Брат влаштувався сапером у міжнародній організації, яка займається розмінуванням територій. Зараз брат живе тут, у старій хаті. Природа, повітря в цих місцях – чудові. Кожної весни лелеки прилітають. Упродовж декількох років я з друзями влаштовував тут пікніки. Добре відпочивалося. Й рідним жилося б тут комфортно. Площа будинку – 120 квадратних метрів. Три спальні, величезна вітальня з кухнею, з яких – вид на Інгул. Є два котли, газовий і електричний. У будинок заведено воду, є каналізація. Планував побудувати з боку річки терасу – гарне місце, щоб випити погожого ранку кави. Та країна опинилася у великій біді, і я вирішив: нехай моїм житлом користуються ті, хто втік від війни з валізою. Гадаю, тут можуть розташуватися дві чи три родини. Якщо є домашні тварини – я тільки за. Є де розгулятися і дітям, і тваринам. Але треба постелити лінолеум чи ламінат, пофарбувати чи обклеїти шпалерами стіни, встановити умивальники, унітази… І матеріали, і роботу оплачу, і навіть телевізори, або волонтери оплатять. Але мені важливо, щоб люди взяли участь у створенні зручних умов свого проживання.
Також Олександр розповів про свої депутатські будні у воєнний час:
– Коли нас відрядили з Києва в округи, я одразу – до Райковича: «Прибув у ваше розпорядження». Андрій Павлович тоді ще міським головою був, ще не очолював обласну військову адміністрацію. І до Козьякова я звернувся, бо ж працюю у парламентському комітеті з питань правоохоронної діяльності. Почали діяти разом. Я сів у кабінеті Михайла Бєжана, заступника міського голови. Допомагаємо армії, розселяємо переселенців. Треба подякувати Райковичу й Козьякову за колосальну роботу. Переселенці в основному – з Харкова і Маріуполя. У мене в двокімнатній квартирі на Ковалівці теж мешкали люди з Маріуполя, вони падали на підлогу, коли у ванній хряпали двері, це – наслідок стресу від артобстрілів.
Запитали ми Олександра й про те, чи вдалося йому виміняти легендарну, з написом «Русский военный корабль, иди на*уй», поштову марку на джип для військових (про це нардеп повідомляв у Facebook). Той відповів:
– Два дні добивався цих марок, дістав кілька. Одну вже обміняно на п’ять тонн гуманітарки, іншу – на джип SsangYong. Залишається переправити його з Чехії. Хочемо перетворити його на бронеавтомобіль – для спецпризначенців. Раніше ми передали армії три автомобілі, у тому числі джип Hyundai Santa Fe. У планах – придбати бус для волонтерського центру, який очолює Таня Сила. Їм така машина вкрай необхідна. У сусідніх з нашою західних країнах уже немає такого широкого вибору хороших і дешевих авто, як до війни, – багато чого розібрали перекупники, користуючись тим, що скасовано ввізне мито. А митні пункти перевантажені. У довжелезних чергах разом з перекупниками стоять волонтери, які переправляють машини для армії й заради яких і скасовано мито. Проблему вирішуємо – для волонтерів створюються спеціальні коридори.
Про призначення / поновлення виплати пенсії особам, які виїхали з тимчасово...