Підприємства-переселенці

Докорінний факт: військові успіхи прямо залежать від роботи тилу. Звідси – «все для фронту й перемоги», і це не радянська придумка, а гасло часів Першої світової. Задля відродження чи нарощування промислового потенціалу воюючі країни йшли на безпрецедентні заходи по переміщенню підприємств і й і спеціалістів подалі від лінії фронту. Є навіть спеціальний термін – «релокація». В Україні діє державна програма, «спрямована на збереження виробничого й трудового потенціалу», але назвати її масштабною поки що не можна.

Як відомо, у нашій країні станом на червень 2021 року було зареєстровано трішки менше 2 мільйонів підприємств-ФОПів, тому можна припустити, що не менше чверті з них зараз перебуває або на тимчасово окупованій території, або в зоні бойових дій, а переїхали на мирні землі взагалі одиниці.

Зараз у спеціальному реєстрі Мінінфраструктури є 345 заявок на релокацію, а тільки Кіровоградщина здатна запропонувати близько 300 майданчиків. Ми працюємо з кандидатами, але це процес динамічний, бо якщо територію визволили або ворог відступив, то люди скасовують заявку на переїзд, бо воліють залишитися вдома, щоб працювати в звичних умовах.

За офіційними даними, наша область долучилася до урядової програми з релокації підприємств із зон активних бойових дій до безпечних регіонів з середини квітня 2022 року. Заступник начальника Кіровоградської ОВА Сергій Шеремет розповів, що на даний момент до нас перебралися 23 суб’єкти господарювання. Найбільше до Кропивницького – 12 та Олександрії – 6, 2 – до Знам’янки та по одному до Світловодська, Новомиргорода та Помічної. 16 вже працюють, а інші продовжують обживатися, тобто монтувати обладнання й таке інше. Усі ці підприємства – представники малого та середнього бізнесу, що працюють у галузях швейного виробництва, машинобудування різних напрямків, виробники харчової, полімерної, хімічної, ювелірної продукції, ремонту техніки, торгівлі та навіть створення кіно-, теле-, медіаконтенту. Разом з підприємствами перемістилося близько 300 працівників.

Звичайно, нам хотілося переговорити з учасниками програми релокації, але це виявилося непросто – чиновники з відповідних управлінь територіальних громад дружно заявляли, що керівники релокованих підприємств не хочуть вдаватися в деталі, і ми, здається, їх розуміємо.

ТОВ «Завод готових сніданків “Аеро-зет”», яке переїхало в Олександрію, у мирному житті давно й успішно працювало в селі Блиставиця біля Гостомеля Київської області. Тому початок війни та окупація відбувалися в них на очах, бо епіцентр боїв за аеродром був у них, як то кажуть, у кінці городів. Підприємство, на якому працювало кілька десятків осіб, займало близько 2 тисяч квадратних метрів виробничих площ. З самого початку агресії в селі стояли російські війська, які дуже оперативно розграбували підприємство.

Коли ворога відігнали, керівник Ганна Захарова уклала з державою відповідний «релокаційний» контракт для участі в державній програмі, яка обіцяла надати транспорт для перевезення обладнання або відшкодувати його вартість, але до цих пір нічого не зроблено. Ця допомога мала надаватися через ДП «Укрпошта», яка лише розводить руками. Тому переїжджали самі, для чого найняли три фури, а для демонтажу обладнання доводилося залучати генератори, щоб вирішити проблеми з електропостачанням. До речі, ця ж проблема до цих пір стримує демонтаж залишеного обладнання, якого вистачить ще на три фури.

Зараз вже почали працювати на новому місці, але підприємство не може отримати один мільйон гривень за відвантажену продукцію. Тут теж є своя причина – міністерство агропромполітики регулярно змінює коди кваліфікації, що робить неможливим проходження платежів – маємо додаткові проблеми там, де їх не повинно бути.

Ще один приклад проблем від релокації. Підприємство «Аеро-зет» для заміни знищених потужностей і нарощування обсягів замовило обладнання за кордоном, але його тупо привласнив перевізник у Чорноморську Одеської області. Поліція розводить руками, почалася судова тяганина, тому виходить, що в роботі релокованого підприємства держава ніби не зацікавлена.

В Олександрію підприємство потрапило завдяки давнім дружнім контактам з одним з місцевих аграрних підприємств, яке надало в оренду площі й продає сировину. Але є проблема з розміщенням людей, адже вільного житла немає, а ще Держпродслужба затримує видачу якихось дозвільних документів, тому люди кажуть, що працюють завдяки не програмі, а власному терпінню та наполегливості.