Закосити під віруючого?

Кіровоградщина виявилася чи не першою областю, де за час повномасштабної війни винесли вирок за ухилення від священного обов’язку – захисту Батьківщини. Справа резонансна, потребує особливої уваги, хоча деякі ЗМІ при подачі інформації заплутали її до неможливості.

Насправді в повідомленні прокуратури сказано, що справа розглядалася в суді, де Олександрійська окружна прокуратура виступала в якості публічного обвинувачувача. По суті справи відомо, що 32-річний чоловік у військкоматі відмовився від отримання мобілізаційного посвідчення й повістки, мотивуючи це тим, «що є членом церкви, тому не може воювати зі зброєю в руках».

Як повідомляє сайт прокуратури, «ухилянта визнано винним за ч. 1 ст. 336 ККУ та призначено покарання у вигляді 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75, ст. 76 його звільнено від відбуття призначеного покарання, якщо протягом іспитового строку в 1 рік він не вчинить нового кримінального правопорушення й виконуватиме покладені на нього обов’язки».

Усе якби зрозуміло, і «члену церкви» дійсно не можна воювати зі зброєю, але виникає багато запитань. Скажімо, чому таке відверто поблажливе покарання, особливо на фоні того, що тисячі чоловіків Кіровоградщини різного віку, соціального та сімейного стану, навіть багатодітні батьки й дідусі, здебільшого віруючі, отримавши повістки, з’явилися до військкоматів і пішли захищати Україну? Є багато незрозумілого й у самій ухвалі, наприклад, що означає відстрочка та за яке правопорушення винний може отримати свої три роки? Чи все ж таки його мобілізують або таки посадять? Або інше – чому не працює механізм альтернативної служби, яка широко практикується в таких випадках у країнах Євросоюзу?

Ми спробували розібратися в ситуації й отримати коментар від військових, але це виявилося не так просто, бо цьому дуже сприяє режим секретності у воєнний час. Керівники відповідних структур районного рівня, тобто ті, хто займається мобілізацією та з ким нам вдалося поговорити, відмовилися від коментів на підставі незалежності судової гілки влади.

Навпаки, фронтовики, зокрема заступник голови Кіровоградської обласної ради Дмитро Лінько свою думку висловив охоче: «Нам потрібно плодити, умовно кажучи, не нових ув’язнених, а людей, які сприятимуть нашій перемозі. Я переконаний, що на 99% люди, які мотивують відмову від служби в армії релігійними переконаннями, просто “косять”, тому потрібно перевіряти. Інша справа, я знаю, що невмотивована людина, яка не хоче служити, у будь-який момент побіжить. Тому примушувати не потрібно, є багато вмотивованих, які чекають, а їх не мобілізують, а відправляють на фронт незрозуміло кого, які потім тікають. Про термін покарання нічого не скажу, але знаю, що в питаннях незаконного перетину кордону довідки про непридатність до служби видає лише один військкомат в Україні. Дуже схоже на корупцію, безумовно, що відмова у воєнний час має каратися дуже серйозно й жорстко».

Насамкінець усі тонкощі справи нам доступно роз’яснив помічник начальника Кіровоградського обласного територіального центру комплектування з правової роботи Юрій Грива.

Отже, співробітник військкомату отримав письмову заяву про відмову від чоловіка, який вже пройшов медкомісію та був визнаний придатним до служби. Коли він відмовився від отримання моброзпорядження, тобто фактично наказу на відбуття до місця служби, було складено відповідний акт. На момент перебування у військкоматі інформація про релігійні мотиви не підтверджена, можливо, вона з’явилася в суді. Потім усі його документи, у тому числі облікову картку, направили в поліцію, на цьому роль військових закінчилася. Дивно, але вони навіть не сторона процесу, тому й не отримали копію постанови суду.

Щодо альтернативної служби, фахівець роз’яснив, що вона діє лише в період призову на строкову службу. В ЗУ «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» питання про альтернативну службу немає. Залишається незрозумілою подальша доля обвинуваченого, адже рішення суду не зняло з нього обов’язок проходження військової служби, тому з військового обліку його не зняли. Це практикується у випадку тяжких злочинів, тому виходить, що наша віруюча особа все ж підлягає призову.

Можна зробити висновок, що консультанти ввели людину в оману, порадивши дії, за які він начебто може отримати лише умовний термін, а насправді справа серйозніша…