Шило на мило?

Дати дрозда – нападати, лаяти, обрушуватися на когось.

Було б смішно, якби не війна. І прізвища колишнього та новообраного голів Кіровоградської обл­ради підходящі, і професії подібні, а жартувати чомусь не хочеться.

Сергій Шульга – кадровий сбушник, полковник у відставці. Юрій Дрозд – кадровий поліцейський, полковник у відставці. Обидва після служби й до обрання на високу посаду встигли попрацювати в комерційних структурах. У кожного – свої скелети у шафі, але обидва бачать себе серед борців із криміналом та корупцією. Шульзі – 51 рік, Дрозду – 59. Не повірите, обидва «слуги народу».

Спочатку Сергій Шульга справляв враження «нової постаті» у місцевій політиці. У зв’язках зі «старими» політичними партіями не помічений, злі язики ставили йому в провину лише «стосунки» з олігархом Сергієм Тарасовим. Ознакою компромісності Шульги можна було вважати незвично велику президію з трьох штатних заступників – представників різних депутатських фракцій. Хоча, якщо чесно, там і одного заступника з головою вистачить.

А потім щось пішло не так. Шульгу почали активно звинувачувати у волюнтаризмі, одноосібному прийнятті невдалих кадрових рішень, недостатньому контролі над комунальними підприємствами і водночас втручанні в їх роботу. Насамперед це стосувалося водоводу «Дніпро-Кіровоград», театру ім. Кропивницького та онкодиспансеру. Кожен із цих трьох об’єктів заслуговує на кілька великих публікацій, але абзаци про управлінські помилки та бездіяльність керівництва облради можуть бути спільними для всіх.

Публічний конфлікт Сергія Шульги та керівника онкодиспансеру Костянтина Яриніча став по суті детонатором звільнення голови облради. Треба не мати ніякого уявлення, хто такий доктор Яриніч у нашому хворому на онкологію краї, щоб піти з ним на конфлікт, звинувативши по суті в некомпетентності! Уся ця історія шита білими нитками, але особливо безглуздий вигляд мав кляузний лист «одинадцяти друзів Оушена» (читай народних депутатів), серед яких не було жодного представника нашої області та жодного медика.

Ще сумніша – новітня історія водоводу «Дніпро-Кіровоград». Керувати роботою стратегічного об’єкта, складної інженерної споруди, має не колишній податківець, а досвідчений менеджер, спеціаліст у гідравліці, автоматизованих системах управління, гідромережах. Це не порожні слова – в історії водоводу ним завжди керували блискучі технарі – Петрашевський, Берещенко, Гросул, Осадчий. Нині фахівців такого рівня там практично немає, а звідси численні технічні проблеми.

Впродовж багатьох років пишу про те, що «Дніпро-Кіровоград» має бути в державній, а не в комунальній власності. Унікальне підприємство, яке дає воду половині Кіровоградщини, непосильне для обласного бюджету, але надто вже привабливе для зацікавлених осіб вибивати і ділити субсидії та субвенції.

Про театр у нас заведено писати як про покійника – або добре, або ніяк. Не зраджуватиму традиції. Скажу тільки, що жоден слон ще ні разу не навів лад у посудній крамниці.

І насамкінець про найобурливіше. Про зарплату Шульги. У соцмережах її порівнюють із зарплатою прем’єр-міністра, причому не на користь останнього. Цифри коливаються з місяця до місяця від 65 до 160 тис. грн. Під час війни. Не на фронті в окопах, а в теплому кабінеті. Додати дуже солідні зарплати трьох заступників. Ех, шкода, матом не можна…

Контрольний постріл для політика Шульги – це заява на депутатів у СБУ. Таке йому не пробачать і зніматимуть стільки разів, скільки його поновлюватиме суд, до якого він обіцяє подати позов.

У тому, що Сергію Шульзі дали дрозда (у прямому й переносному значеннях), найбільше його особистої заслуги. Хоча помічники та радники теж доклали зусиль. Адже все могло бути по-іншому. Просто не можна плутати амбіції та принципи, пошук розумних компромісів та спроби досягти свого будь-якою ціною.

А що, до речі, Юрій Дрозд? Чи зможе уникнути конфліктів із депутатами, налаштувати їх на конструктивну роботу? Час покаже. І дуже скоро.

Маркерами його здатності до змін послужать розвантаження «брежнєвської» президії (ще раз – вистачить одного заступника) та кадрова революція на водоводі. Це те, що потрібно негайно. Якщо ні, то тоді реально шило на мило.