«Головне – почати»

15:22
362
views

Дуже не хочеться, щоб ідею створення музею історії нашого міста, ініційовану Миколою Цукановим, заговорили чи, ще гірше, «замовчали». Чиновники не горять бажанням висловлювати свої думки, тому ми звернулися за коментарем до історика, краєзнавця, кандидата історичних наук Юрія Митрофаненка.

– Пане Юрію, ви керуєте багатьма проєктами. Раптом – ідея створення музею історії міста, яку ви вирішили підтримати. Чому зацікавилися?

– Я про це дізнався від Олександра Знахаренка. Він цікавиться історією міста, любить історію нашого краю, нашого міста, цінує її. І він підтримує ідею створення музею історії нашого міста. І я також підтримав.

– У моїй міській квартирі є речі, які я можу передати до музею міста, розповісти їхню історію. Що має статися, щоб я ці речі не викинула чи не продала, умовно, за 5 копійок?

– Вам треба звернутися до Миколи Цуканова. Ця людина довела, що вміє зберігати, експонувати, популяризувати такі речі. Ідея створення музею належить йому, він має досвід, саме він знає, як опікуватися цими речами.

– Ви були в галереї?

– Так, неодноразово.

– Ви бачили площі? Куди я і такі, як я, понесемо майбутні експонати?

– Головне – почати. Мова про те, що може бути приміщенням. На мою думку, це може бути музей Ельворті. В цьому повністю підтримую ідею Цуканова. Ця будівля має бути живою.

– Як на мене, до цього має долучитися міська влада. Я можу принести Цуканову старовинну праску, але не я одна. І багато людей, сподіваюся і впевнена, понесуть предмети, які відповідатимуть концепції: історія міста.

– Вважаю, що має бути створена ініціативна група. Одну людину я вже назвав – Микола Цуканов. Саме він розповість, як треба організувати процес, щоб не було хаосу. Далі – він, і його спеціалісти вирішать: ця річ потрібна, ця – ні. Бо, знаю, понесуть усе.

А ще – приміщення. Як вирішити це питання? Збирається ініціативна група (бачу Цуканова, Мосіна, Назарець, когось з ОВА, Домаранського хочу бачити, стовідсотково людей, які працюють у музеях.

– Себе там бачите?

– Зі скромності промовчу.

– А мене?

– Ну, давайте, й вас там побачу. Ви – всього третя людина, яка підняла тему музею історії міста: Цуканов, Знахаренко, ви.

– І ви, Юрій Митрофаненко.

Previous articleІ мамина мальва…
Next articleНа народні, на пісні
Заступниця головного редактора «УЦ». Родом з Донбасу, з шахтарської родини. Кіровоградщина - історична батьківщина. З вчителюванням не склалося, з журналістикою «потоваришували». Люблю і вмію слухати мудрих людей. І писати про них.
SHARE