Театр корифеїв: трагедія чи фарс?

Ми, глядачі, можемо по-різному оцінювати ту чи іншу виставу. Комусь може не подобатись плакатний підхід у постановці «Бондарівни». Комусь – той чи інший актор, який помітно «переграє» або забуває текст. Це справа смаків, точніше художніх поглядів. Але в головному ми єдині: ми вболіваємо за рідний театр, прагнемо зберегти це народне надбання, цей храм культури як сакральне місце.

 Проте події останніх літ сіють сумнів: чи насправді воно таке сакральне? За минулі дванадцять років в театрі неодноразово виникали інтриги, спалахували скандали, загострювались проблеми як внутрішнього, так і зовнішнього характеру. Нинішня виникла, за словами діючого директора – художнього керівника В’ячеслава Вандрашека, через небажання нового голови облради Юрія Дрозда бачити на цій посаді «чужака». (Нагадаємо, до призначення він працював головним адміністратором Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру імені Куліша). Тому невдовзі з’явилась рекомендація постійної комісії з питань власності ОДА провести конкурс на посаду директора театру. А ще на посади керівників шести інших закладів у сферах освіти, науки та культури.

Не секрет, що кожен новий очільник будь-якої гілки влади заводить свою команду в кабінети різних рівнів, головним чином на ключові посади. Чи є посада директора – художнього керівника обласного музично-драматичного театру ключовою? А це як подивитись!

Кожна нова і начебто народна влада прагне мати серед цього народу певні осередки впливу, певні важелі управління або маніпуляції суспільною свідомістю. А ще – своїх людей для відмивання коштів шляхом таємних корупційних схем.

Це почалося з приходом «регіоналів» у Кіровоградську ОДА та облраду. А можливо й ще раніше. Просто тоді ми не придивлялися так пильно до дій влади, не заглядали за лаштунки театрального дійства, учасниками якого були. Через нашу короткозорість мільйонні кошти йшли то наліво, то направо.

А що ж відбувається нині, за Вандрашека?

Директор гордо звітує про оновлене обладнання і зроблені ремонти завдяки заробленим коштам, про збільшення кількості вистав та кількості відвідувачів. І ми, звісно, аплодуємо. При цьому начебто не розуміємо, що це є його прямий обов’язок, його рутинна робота. При цьому не питаємо про кількість зароблених і витрачених коштів. Не з’ясовуємо, через які фірми, організації чи установи ці кошти пройшли. Ні, навіщо?! Нас цікавлять нові прем’єри. Нові форми роботи із глядачем. Нові враження. А все інше залишається за лаштунками.

До речі, на моє запитання, як колектив спочатку сприйняв нового директора, він зазначив: «Настрої були різні. У декого на обличчі було написано: ось, знову нам когось поставили. У когось – не розуміння, що робити і як жити далі, бо ситуація з керівниками була складна. У когось – недовіра, тривога. І це зрозуміло, актори – специфічна публіка. Приведи їм хоч Спілберга, не всі будуть його сприймати».

Для людей совісті страх в глибині душі – особливий різновид пекла. Не знаю, наскільки він властивий акторам, чиї душі мають переселятися в сотні різних образів. Проте коли я подивився в очі провідного майстра сцени Олексія Дорошева під час його пресконференції, то побачив там якщо не страх, то розпач. Так, переважна більшість колективу театру його не підтримує і вважає джерелом усіх «роздраїв». Не думаю, що причина в його прихильності до певної політсили, в чому актора звинувачують деякі журналісти і колеги. Можливо, підґрунтя конфлікту полягає в його професійних поглядах на розвиток театру.

Не думаю, що Олексій Дорошев відверто прагне «розвалити трупу», адже чув від нього зовсім протилежне. Він не побоявся осуду і вийшов на пресконференцію, аби заспокоїти колектив, роз’яснивши свою позицію. Він вважає, що конфлікт роздувається навмисно, що це комусь вигідно. За словами Олексія Дорошева, директор театру має піти на конкурс і узаконити свою посаду. Він також вважає, що В’ячеслав Вандрашек має порозумітися з владою, а не говорити з нею мовою ультиматумів.

Його позицію підтримала артистка Лариса Коваленко: «Я розумію, що для влади важливе дотримання процедури, і що буде створена конкурсна комісія із певних представників колективу й громадськості, яка  підтвердить, що людина достойна займати цю посаду і все».

Як говорить давня мудрість: якщо не знаєш, як поступити, поступай по закону. Відповідно Закону України «Про правовий режим воєнного стану»:

5) управління об’єктами спільної власності територіальних громад таких району та/або області здійснюється начальником відповідної районної та/або обласної військової адміністрації;

6) призначення осіб на посади та звільнення з посад, які здійснюються начальником районної військової адміністрації, погоджуються з начальником відповідної обласної військової адміністрації.

Тож є закономірне запитання до начальника нашої обласної адміністрації Андрія Райковича: чи узгоджували з вами, Андрію Павловичу, кандидатуру В’ячеслава Вандрашека перед підписанням контракту?

Начальник обласної військової адміністрації поки що мовчить. А тим часом вузол колізії затягується. Колектив театру надіслав листа на підтримку пана Вандрашека президентові, голові Верховної Ради, в СБУ та генеральну прокуратуру. В свою чергу облрада вже оголосила конкурс на посаду керівника театру і в особі голови Дрозда запевняє, що він не буде політизований. Хоча на думку юристки Євгенії Захарченко, «підстав оголошувати зараз конкурс немає».

Отже, прецедент, який колись створила влада, перетворює трагедію на фарс.

Роман Любарський, «УЦ».