Прем’єра з багатьма сенсами

Днями з успіхом пройшла чергова прем’єра Муніципального Театру Сатири «Королева краси». Щоправда, повна назва п’єси «Королева краси з Лінейна». І така назва має суттєве значення для британської аудиторії. Тому що її автор ірландський драматург і кінорежисер Мартін МакДонах, окрім традиційної проблеми «батьків і дітей» вклав у неї своє розуміння «любові» до Англії. Але про це дещо пізніше.

Передусім, постанова, яку ми побачили, за змістовним навантаженням сильно відрізняється від попереднього репертуару. Вона має кілька серйозних підтекстів. Тому більше тяжіє до жанру драмеді (комедійної драми). Тут на перший план виходить трагічна доля двох жінок – Мег Фолан (мати) і Морін (донька). За історією домашньої війни, що точиться між ними, ховається суттєва проблема психологічної сумісності чи несумісності поколінь.

У п’єсі всього чотири ролі: дві жіночі і дві чоловічі. Вони утворюють своєрідний хрест, на якому тримається п’єса. Можливо, це ще й умовний хрест, який несе на собі сучасне людство? Хоча за розвитком сюжету ти усвідомлюєш, що це більше схоже на чотирикутну тюрму. На жаль, звідти, з тієї брутальної атмосфери морально-психологічного і економічного  пригнічення, в яке Англія колись завела ірландців, виривається лише один Пато. Цього героя, насправді закоханого в Морін, переконливо зіграв Роман Бутовський. Актриса Ірина Ликова у ролі Морін була місцями занадто емоційною, гіперсексуальною, і, як на мене, іскрила там, де варто було б відтінити чи закцентувати увагу на Мег, яку грала заслужена артистка України Вікторія Майстренко. Хоча можливо це виправдано тим, що її героїня не могла позбавитись того, від чого її лікували у «психушці». Близький до неї за діагнозом і Рей, брат Пато (актор Юрій Тушевський).

Загалом же три персонажі з психічними порушеннями в одній п’єсі – це вже не натяк, а вирок для людства. На прикладі росії ми в цьому вкотре переконуємося. До речі, один з підтекстів, який чітко прочитується, політичний. Особливо ясно він звучить у діалозі між Мег і Морін щодо використання кельтської мови.

Морін. Чому це в Ірландії повинні говорити по-англійськи?

Мег. Та я сама не знаю.

Морін. В Ірландії усі повинні говорити по-ірландськи. (…) Хіба не англійці позбавили нас рідної мови, відняли землю і ще Бозна-що? Хіба не вони змушують нас канючити у них роботу і всякі подачки?

Гадаю, пояснювати щось – зайве. Аналогія наявна.

Отже, як режисеру Роману Бутовському вдалося вивести драматичну побутову історію на рівень філософської притчі.

Залишається також відзначити майстерну роботу художниці по костюмах Олени Костюк та звукорежисера Бориса Кушпіля.

Роман Любарський.