З усієї дурі

10:58
1029
views

Ми навчимо тебе, сука, батьківщину любити.

Земфіра.

 

Жаль, немає на Олімпіаді такої дисципліни – «постріл у ногу». У ній наша влада гарантовано забрала б золото. Хоча спочатку ще треба зрозуміти: вона у свою ногу стріляє чи в нашу?

Наказ МЗС про тимчасове призупинення всіх консульських дій щодо громадян України призовного віку викликав збурення у великій частині нашого суспільства. Описати, що нині коїться у посольствах та консульствах, цензурними словами неможливо. Тому наші співгромадяни, яких прийняла Європа, відтягуються усіма барвами обсценної лексики у соціальних мережах та під час відвідин дипмісій. Втім, весь цей шквал емоцій можна втиснути всього в кілька слів: ЗА ЩО ВИ ТАК З НАМИ?

На це запитання відповів той, хто й затіяв усю цю катавасію, – міністр Дмитро Кулеба. Цитую: «Як це виглядає зараз: чоловік призовного віку виїхав за кордон, показав своїй державі, що питання її виживання його не обходить, а потім приходить і хоче отримати від цієї держави послуги. Так не працює. У нас в країні війна.

Якщо ці люди вважають, що хтось там, далеко на фронті, воює і віддає свої життя за цю державу, а хтось посидить за кордоном, але при цьому буде отримувати послуги від цієї держави, — то так це не працює.

Перебування за кордоном не звільняє громадянина від обовʼязків перед Батьківщиною. Саме тому я доручив вжити заходів щодо відновлення справедливого ставлення до чоловіків мобілізаційного віку в Україні та за кордоном. Це буде чесно», – сказав Кулеба.

Чесно не вийшло. Вийшло дуже по-радянському: за формою все правильно, а по суті – знущання. Під санкції потрапили всі без розбору – і ті, хто виїхав років з десять тому, і ті, хто вже сплатив консульські послуги, і ті, хто тільки-но досяг призовного віку.

Я далекий від думки, що Кулеба і Ко не припускали, до чого призведе їхній наказ, наслідки таких дій легко прораховуються. Але зрозуміти їхню логіку не можу.

Повернути військовозобов’язаних в Україну? Ага, зараз! Так і бачу масовий заплив чоловіків через Тису у зворотньому напрямку.

Зібрати хабарі з «ухилянтів» та задонатити на ЗСУ? «Свежо предание, но верится с трудом!»

Дати президентові нагоду звільнити міністра? Ну, втомився чоловік, а не відпускають.

Гідно відповісти Чемберлену – тобто дідусю Байдену? Мовляв, ви нам гроші та зброю, а ми тут гайки закрутили, готуємо людей!

У версію «помститися дезертирам та раз і назавжди навчити їх любити Батьківщину» не вірю від слова зовсім – серед тих, хто виїхав, забагато дітей і онуків наших топ-чиновників.

І ще два міркування. Знаючи допотопну бюрократію наших дипломатичних структур, можна здогадатися, що громадяни йдуть до них на прийом (на уклін) не від хорошого життя, а тільки у разі нагальної потреби. Ви до нас із проблемами, а ми до вас із відмовою у прийомі – так буде?

Ну так вони і не підуть! Обов’язково знайдуть варіанти, як не піти до посольства. Знайдуться сотні лоєрів (адвокатів-посередників), які «вирішуватимуть питання», природно, за гроші.

До речі, ви знаєте, що таке «сірий паспорт»? Ні? А він є практично у всіх країнах, у різних видах, але є. І в Польщі, і в Німеччині, і в країнах Балтії, і у Фінляндії. «Сірий паспорт», або паспорт іноземця видають людям, які не мають громадянства країни, де проживають.

Такий документ дозволяє легально перебувати на території країни, заробляти на життя, будувати кар’єру, здобувати освіту, мати сім’ю. Зазвичай «сірий» паспорт видають на один – три роки. А після закінчення цього терміну його потрібно відновлювати. Ні, вже не в наших дипломатичних місіях, а за місцем проживання, де конституція та права людини – не лише гарні слова, а й закон життя.

І хто більше втратить? Люди, які втекли від війни, чи Україна, куди після таких витівок влади ціле покоління точно не захоче повертатися?

Хочу заспокоїти наших читачів, особливо тих, чиїм дітям та онукам власна держава створила непотрібні проблеми, – не хвилюйтеся, воно попустить. Пара-трійка тижнів – і все повернеться на круги своя. Когось покарають, когось звільнять, буря у склянці вщухне. А закон про мобілізацію поступово змінить наше життя, тут Кулеба має рацію – у нас у країні війна.