Публічний діалог в українському суспільстві є важливим і необхідним навіть в умовах повномасштабного вторгнення, адже війна створює численні виклики, і тільки відкритий публічний діалог між усіма групами суспільства на Кіровоградщині може допомогти вирішити багато з цих проблем. Як це зробити конструктивно, ми розпитали у впливових та авторитетних людей нашої громади – представників та представниць різних сфер і організацій.
Кожен і кожна, хто читає цю статтю, протягом останніх двох років неодноразово стикався із дезінформацією та пропагандою, яку в умовах війни поширює наш ворог в особливо великих обсягах. Тому медіа, і нашому виданню у тому числі, доводиться вести постійний тісний діалог з читачами та читачками, пояснюючи військові події та урядові рішення. Робити це ефективно допомагає публічний діалог, орієнтований на прозорість та правдивість інформації, що є критично важливим для підтримки морального духу українців та українок, та формування у людей реального розуміння ситуації.
Олександр Дануца, народний депутат України: «Чесний і відвертий діалог з громадою – це фундамент, на якому будуються нормальні відносини. Я б порівняв це з шлюбом чи стосунками. Коли ви відверто обговорюєте між собою, що вам подобається або, навпаки, не подобається, то ви потім разом і шукаєте вихід з кризових ситуацій та підтримуєте те, що вам разом до душі. Так само і в громаді. Чесність і відвертість завжди додає. Приховування, навпаки, рано чи пізно стане відомим, і це дуже вдарить по авторитету та довірі до влади. Відвертість – це також показник сильного керівника чи керівниці. Коли людина виходить, і чесно, відверто, прозоро каже громаді в нас є проблеми. І люди це розуміють. Вони розуміють, що ця людина нічого не приховує заради свого іміджу. Тоді громада гуртується навколо такого керівника, і вони разом долають труднощі».
У перші тижні та місяці повномасштабного вторгнення публічний діалог сприяв збереженню єдності серед громадян. У тому числі багато зусиль до цього докладали журналісти та журналістки Кіровоградщини, часто в дуже складних умовах виконуючи свій професійний обов’язок та налагоджуючи діалог між різними регіонами і соціальними групами, щоб консолідувати зусилля та уникнути розколу в суспільстві.
Олена Шворак, кореспондентка “1+1”: “Абсолютно провальною є стратегія замовчування всієї чи частини важливої інформації. Ми це спостерігаємо практично завжди і посадовці, як правило, керуються благими намірами. Десь промовчати, щоб не збурювати суспільство, десь уникнути відповіді – а раптом «розсмокчеться» саме тощо. Бо війна ж. Результат ми бачимо зараз. На третьому році війни тотальна недовіра до всього, що транслюють очільники громад і територій з будь-якого питання. І що ти зараз не кажи, як не переконуй – відновити цей звʼязок важко. Тож очевидно, що комунікаційну стратегію від початку треба будувати інакше. Це не важко зробити у невеликій громаді, де всі одне одного знають, а сукупність громад – це вже і є суспільство”.
Коли медіа Кіровоградщини вдалося зробити перший вдих-видих, і озирнутися навколо, редакції отримали чималу методичну, психологічну та моральну підтримку від міжнародних донорів та освітніх медіа фундацій. У тому числі, у сфері налагодження публічного діалогу. Бо публічний діалог – це не тільки про пошук порозуміння та вирішення конфліктів. Це ще й про психологічну підтримку населення. Адже війна спричиняє великий стрес і психологічні травми, а різні форми комунікації допомагають знизити рівень тривожності, надаючи платформу для висловлення страхів та отримання підтримки.
Оксана Клименченко, психологиня: “Любі стосунки, чи професійні, чи особистісні, важливо будувати на основі поваги один до одного Я+ і Ти+, з довірою до спроможності іншого вирішувати життєві питання і справлятися з викликами долі. Прозорість, чесність діалогу з громадою – це визнання того, що українське суспільство досить доросле, (а це показали ще Майдани, а потім підтвердила війна), щоб бути в контакті з реальністю і не потребує “рожевих окулярів” і маніпуляцій. Існує думка, що суспільство треба заспокоювати як дитину, що при зіткненні з реальним станом речей виникне паніка. Втім, це хибна думка, яка, навпаки, шкодить, тому що перешкоджає можливості зробити вірні вибори та зміни в житті, тільки збільшуючи почуття тривоги в умовах невизначеності. Дорослішання – це завжди про контакт з реальністю, яка б вона не була, прийняття того, що за межами нашого контролю, а на що можна впливати, особиста відповідальність за свої вибори. Звісно, на перший погляд знаходитися в мильній бульбашці незнання, дистанціюватися від чогось болісно-чутливого – це про самозбереження (психіки, здоров’я). Але в стратегічному сенсі ціна такої відірваності від життя досить велика. Бо справжнє життя завжди нагадує про себе, поки людина залишається в дитячій позиції, в пошуках дорослої рятівної фігури, без здатності взяти відповідальність за своє життя. Дитяча позиція – це про несамостійність, про залежність від інших, про беззахисність. Саме така позиція породжує паніку при виникненні складних обставин і розчарування в несправедливості життя. Рожеві окуляри ілюзій завжди розбиваються склом всередину. Я переконана, що останні роки показали всьому світу такі здібності української нації як життєстійкість і життєлюбство, вміння виживати і розвиватися в кризових умовах, не піддаватися розпачу і панічним настроям.Тому українці варті, щоб до них відносилися як до дорослих людей, які зможуть, незважаючи на випробування, з мужністю і мудрістю прийняти чесну інформацію!”
Саме тому надзвичайно дієвими були і залишаються ті формати, котрі застосовувала влада, бізнес та громадськість у Кропивницькому та інших містах області. Це організація круглих столів та обговорень, публічних зустрічей та приватних консультацій, а також тренінгів з психологами задля стабілізації ментального здоров’я громадян.
Від початку повномасштабного вторгнення на Кіровоградщині почали діяти і продовжують досі різноманітні хаби, групи, ініціативні групи, котрі надають людям підтримку. Як місцевим, так і вимушено переміщеним.
Олександр Кашлаков, очільник релокованого зі Слов’янську культурного центру “Задзеркалля”: “Діалог у громаді потрібен для соціальної згуртованості. Ні в кого не може бути якихось сумнівів, що війну може виграти тільки спільнота, тільки суспільство, яке згуртоване, яке інклюзивне, в якому немає небільшостей, в якому немає виключень. Прозорість, ефективність участі різних цільових аудиторій, різних категорій населення в громадських процесах потрібно організовувати постійно. Прозорий і конструктивний діалог, щоб ніхто не відчував виключення або знецінення його думки і його можливостей. Конструктивний діалог повинен мати практичний вплив, практичний висновок, щоб змінювати, дійсно змінювати процеси навіть під час війни на краще, щоб вони ставали більш ефективними”.
Люди, котрі були змушені переїхати на Кіровоградщину, і зараз роблять великий внесок і в економіку, і в бізнес, і в культуру, потребують не тільки гуманітарної підтримки, але й залучення до процесів ухвалення рішень. Тих критично важливих рішень, котрі, будучи ухвалені в умовах війни, безпосередньо впливають на життя громадян. Залучення місцевої громади та нових мешканців і мешканок Кіровоградщини до обговорення таких рішень підвищує їх легітимність та зменшує ризик невдоволення діями влади. Важливу роль у цьому процесі відіграють створені Ради ВПО при територіальних громадах.
Катерина Колтунова, заступниця голови Кіровоградської ОВА: «Прозорий та чесний діалог між владою та громадою під час війни надважливий. Тому що, коли суспільство залишається в інформаційному вакуумі, тоді набагато легше на цю пустку заходе ІПСО, дезінформація. Все те, що покликано сіяти смуту та недовіру. Влада має завжди бути в відкритому діалозі з громадою, пояснювати ті чи інші кроки та дії в межах доступності інформації, якщо щось є не для розголосу, пояснювати це. Людям потрібно розуміти, куди вони рухаються, чого очікувати, тим паче якщо це щось погане. Невизначеність породжує тривожність та деконструктив. Дуже важливо вести правильну та відкриту інформаційну кампанію під час війни, без марних очікувань, а реалістичну, без цього нам не здолати ворога і не зберегти громадянське суспільство у співпраці з владою».
Також публічний діалог може включати обговорення стратегій захисту, відновлення інфраструктури та надання гуманітарної допомоги. Знаково, що саме цього року, в умовах війни Кропивницька міська рада почала розробляти Стратегію розвитку громади, і активно залучила до цього процесу громадськість.
Михайло Бєжан, заступник міського голови: «Сьогодні намагаємось застосовувати прозорий та конструктивний діалог у Кропивницькому для написання Стратегії розвитку нашої громади. До її обговорення та підготовки залучили широке коло зацікавлених сторін і це не лише посадовці, а й депутати міської ради, представники місцевих громадських організацій, науковці, волонтери, громадські активісти. Переконаний, що саме такий діалог допоможе в написанні цього важливого для громади документа».
Велика частина стратегії розвитку Кропивницької громади буде спрямована на відбудову та створення планів на майбутнє. Про це неможливо не думати навіть в умовах війни. І саме публічний діалог дає можливість обговорити довгострокові плани, які стосуються економічного відновлення, соціальної підтримки та розвитку інфраструктури міста.
Чим більше різних груп населення на Кіровоградщині буде залучено до обговорення відбудови країни, щоб врахувати всі потреби та пріоритети, тим кращими будуть результати. У тому числі тут починають відігравати важливу роль міжнародні підтримка та дипломатія. Кіровоградщина має чимало партнерів і територій-побратимів, з якими саме в умовах війни необхідно підтримувати постійний контакт, пояснюючи ситуацію в країні та потреби населення. Тільки відкритий діалог сприятиме отриманню Кіровоградщиною міжнародної підтримки та гуманітарної допомоги.
Ірина Саєнко, очільниця Торгівельно-промислової палати: “На мою думку громадський діалог, в тому числі під час війни, є тим важливим механізмом, що здатний винайти оптимальні шляхи вирішення суспільних проблем за участі зацікавлених представників влади, бізнесу та громадськості. Безумовно прозорий та конструктивний діалог має заохочувати до взаємодії, співробітництва і спільного інвестування та здатний вирішити будь які проблеми”.
Публічний діалог протягом останніх двох років сприяє інформуванню населення, підтримці єдності та солідарності, наданню психологічної підтримки, залученню громадськості до ухвалення рішень, плануванню відбудови та забезпеченню міжнародної підтримки. Це та форма комунікації, яка повинна бути спрямована на взаєморозуміння, обмін думками та знаходження спільних рішень. Від приватних дискусій публічний діалог відрізняється своєю відкритістю та доступністю для широкого кола учасників. І врахуванням потреб та інтересів великої кількості людей.
Тетяна Суханова, очільниця Музею мистецтв: “Я думаю, що публічний діалог є надважливим в умовах війни. Для прикладу, беремо музей. У нас публічний діалог заключається не тільки в тому, що ми дослухаємося думки наших партнерів і відвідувачів. Для нас це про співпрацю і наповнення роботи музею. Починаючи від публічних звітів перед громадою, бо ми частково фінансуємося за рахунок держави, завершуючи детальним інформуванням громади про те, яким чином діє заклад. І це не про загравання із нашими потенційними відвідувачами чи партнерами. Це про відданість служінню громаді. Це може бути або діалог, або інші форми взаємодії. Такі, які є найбільш ефективною в умовах війни. Наприклад, ми плетемо сітки для військових. Або збираємо кошти на допомогу онкохворим дітям, у співпраці з фондом “Янгол Життя”. Чи організовуємо концерти. Все це – результат взаємодії з громадою, реагування на потребу і запит від людей. І конструктив, як на мене, заключається в тому, щоб давати менше слів, а більше справ. Тобто дали певний меседж, і далі проінформували про результат, який спільними зусиллями ми досягли. Для мене особисто, щоб не звертатися до якихось теорій чи визначень, публічний діалог – це те, чого ми досягаємо на практиці, і наскільки ми є результативними та ефективними. Бо ми ж не працюємо безпосередньо для себе, якщо говорити про музей. Але це справедливо і про події в інших площинах також. Для мене саме громада, а не влада, це рушійна сила, і я цього дотримуюся!”.
Публічний діалог – це якраз про справедливість. І про рівне охоплення всіх груп населення у публічному діалозі, що є критично важливим, бо суспільство складається з різноманітних груп з різними поглядами, інтересами та потребами. І не всі вони достатньо привілейовані, щоб легко брати участь у діалозі на рівні громади. Тому, коли всі групи відчувають себе почутими і врахованими, це ще й сприяє генеруванню нових ідей та рішень, які можуть бути більш інноваційними.
Ростислав Мілевський, правозахисник: “Війна – це складний та суперечливий момент для кожної людини, який накладає безліч проблем у порозумінні. Тому налагоджена комунікація, де кожен та кожна розуміють свою роль та відповідальність, є вкрай важливими. Конструктивний діалог можливий тоді, коли і окремо взята людина, і ціла громада, і влада мають одну ціль та достатньо вмотивовані, щоб її досягти – змінити місто, країну, перемогти. Прозора розмова у громаді та між громадами дозволяє у складних питаннях дійти до єдиного знаменника і дає поштовх до дій, надає платформу для обміну досвідом і покращує країну від малого до великого. Під час війни важливо гуртуватися, а такий процес неможливий без комунікації. Й чим ліпше вона буде побудована, тим кращий результат можна очікувати та ставити перед громадою все більші цілі”.
Яким може бути майданчик для публічного діалогу? Звісно, в умовах постійних тривог та обстрілів, залишається небагато офлайн простору для цього. Втім, у форматі онлайн це можуть бути якраз платформи ЗМІ, котрі створюють конструктивний простір для дискусій та обміну думками – через ток-шоу, дебати, інтерв’ю, статті тощо. У такому разі ЗМІ виконують функцію нагляду за діями органів державної влади та місцевого самоврядування, але також слідкувають за волонтерськими групами та іншими впливовими структурами, висвітлюючи їхню діяльність і забезпечуючи прозорість.
Збір та поширення різних точок зору у ЗМІ допомагає формувати громадську думку, допомагає людям підтримувати або критикувати певні ідеї та ініціативи. Саме тому існування незалежних ЗМІ та компетентних журналістів і журналісток критично сприяє розвитку демократичних процесів, забезпечуючи участь громадян у публічному житті через надання інформації та можливості для висловлювання своїх поглядів.
Анастасія Дзюбак, редакторка порталу “Гречка Кропивницький”: “Публічний діалог щодо питань громадського життя, тих питань, які мають вплив на всю громаду, стосуються бюджету громади, чи інших рішень, які зачіпають певну категорію людей, важливий хоча б для того, аби перш за все владі побачити реально громадську думку з питання. Побачити всі за і проти, можливо, зробити висновки. Я переконана, що представникам громадськості хотілося б, щоб на їх зауваження реагували, можливо, більш ефективно, враховували всі зауваження, а не частину. Але в будь-якому випадку такі публічні обговорення, громадські слухання, дають шанс бути почутими. І я впевнена, що вода камінь точить. Тобто, знаючи, що активні громадяни прийдуть на зустріч, а значить наступного разу на зустріч прийде ще більша частина людей, які дізнаються про таку можливість, влада буде просто змушена дослухатись. А оскільки вона буде дослухатись, то буде менше нарікань в кінцевому розвитку. І тому я вважаю, що це максимально корисно для всіх. Звичайно, не можна відсіяти частину того, що буде неконструктивним, скажімо так, суперечками, перетворенням на критику і сварки. Цього, мені здається, легко уникнути не вдасться. Але з кожним новим інструментом, які з’являються, з кожними новими слуханнями, які проводяться, то культура, так би мовити, діалогу і дебатів буде зростати. З іншого боку, це можливість не тільки для громадянського суспільства, а можливість і для влади донести свою думку. Тому що дуже часто люди не знають, мовляв, не розуміють якихось підводних каменів, не розуміють, чому так, а не інакше. Просто тому, що їм навіть не пробують це пояснити. Здається, що коли громада дійде до того рівня, коли буде розуміти, що місцева влада і місцеві мешканці, різні категорії місцевих мешканців, яких можуть бути в тому числі різні думки, не є ворогами один одному, що це все представники спільноти, що треба співіснувати разом, притиратися, шукати спільні точки. Це набагато покращить життя”.
Публічний діалог є важливим інструментом демократичного суспільства, який сприяє взаєморозумінню та ухваленню обґрунтованих рішень. Тільки рівне охоплення всіх груп населення забезпечить справедливість, врахування різноманітних інтересів та зменшення конфліктів. ЗМІ Кіровоградщини тут відіграють ключову роль, інформуючи громадськість, забезпечуючи платформу для обговорень та контролюючи дії влади, і ведучи постійний моніторинг якості публічного діалогу.
Авторка -Вікторія Талашкевич
Ця публікація створена у рамках проекту «Розбудова толерантного інформаційного простору регіональними журналістами», що організований Міжнародною фундацією виборчих систем (IFES) за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) та британської допомоги від уряду Великої Британії. Будь-які думки, висловлені у цій статті, належать авторці, і не обов’язково відображають погляди USAID чи Уряду Сполучених Штатів та Уряду Великої Британії.
Ігор Фурманов про стан енергетики в Україні. Думка експерта