Над чим працюєте, Майстре?

Продовжуємо рубрику, в якій наші земляки, представники різних кіл творчої інтелігенції розповідають, над чим вони нині працюють, які мають плани, про що мріють. Сьогодні на запитання відповідають…

Поетка Вікторія Глушкова:

– За останній рік ми разом зі світловодським літоб’єднанням ЛІТО відновили культурні заходи, які, на жаль, через пандемію та війну були призупинені. Вдалося провести читання до Всесвітнього дня поезії, відкриті уроки зі школярами міста і ще деякі публічні зустрічі. Цього всього дуже не вистачало, і я тішуся з того, що приходять слухачі, що людям все ще хочеться краси, свіжих мотивів, що ми не зачерствіли.

Тут, напевно, треба сказати щось про творчість. Але в моєму випадку вірші – це не те, над чим працюєш. Вони живуть самі по собі й народжуються, коли хочуть (і не завжди тоді, коли цього хочу я). Тож працюю над більш буденними й особистими задачами. В основному, як і всі ми, над збереженням здорового ґлузду. Щоб з усіх випробувань, що нас спіткали, вийти не гіршою, а навіть і кращою людиною… Займаюсь волонтерською діяльністю. Особливо радію, коли вдається підтримати когось емоційно і психічно.

Війна деформує думки й емоції і змушує писати про те, що волів би забути. Тому дуже хочу відчути легкість і радість, просте натхнення, просто красу. Хочу дарувати їх іншим. Я не мрійниця, не люблю думати про те, що мені непідвладне. Але яким би не було завтра, нам завжди під силу полегшувати й прикрашати сьогодення. На цьому і треба зосереджуватись!

Заслужений вчитель України Олександр Каєнко:

– Останнім часом я спробував себе у ролі перекладача російськомовної поезії і автора підручника зарубіжної літератури для сьомого класу НУШ. І перше, і друге вийшло доволі непогано. Але переклади «пішли в народ», а підручник ні, оскільки був новаторським і вимагав від учителя якісних змін. Проте це сумна тема…

Нині готуємо підручник для восьмого класу. Виявилось, є читачіі, які його чекають. Робота кипить, ідей море. Певен, він буде кращий за попередній.

А загалом мрію створити цікаву і креативну лінійку підручників (від п’ятого і до кінця). Благо, авторський колектив теж я підібрав хороший. Вже після перемоги мрію видати збірку власних віршів і перекладів.

Вишивальниця Дар’я Заболотня:

– Нині чекаю на пошиття білої сорочки, яку буду вишивати для тітоньки. Паралельно починаю вишивати сорочку для співробітниці, з дуже цікавими кольорами. Яскраво рожевий і чорний. Дуже кортить побачити, як це вийде.

За останній час я прикрасила вишивкою пару смарагдових сорочок – чоловічу і жіночу.

В плані вишивки я постійно щось планую, хочу світлі сукні зробити і чоловічих сорочок пару. Є також замовлення на жіночу накидку, мрію вгодити замовниці.

Мрію, щоб люди не одягали спортивні костюми на свята і до церкви. Я не кажу, що постійно треба носити вишиванки, але принаймні якось поважати себе. Мрію, вірю та і знаю, що, коли мене не стане, залишаться мої роботи, і десь в глибині душі дуже цим тішуся. Мрію про спокійне життя без війни і стабільність.

Фотомайстер Анатолій Ірха:

– На даний час я працюю у різних напрямках, пов’язаних з фотографією. Перш за все, над оцифруванням старих фотоплівок та фотографій. У мене їх дуже багато, а тому вирішив перенести світлини на електронні носії. Задля цього зробив спеціальну саморобну установку для проявлення плівок – на неї закріплюю цифровий фотоапарат, потім підсвічую фотоплівку і роблю вже цифрові фото. Далі відбувається процес їхньої обробки та удосконалення на комп’ютері. Це процес дуже тривалий. Паралельно з цим сканую на принтері, а потім обробляю за допомогою комп’ютерних програм наявні у мене старі фотографії.

Окрім цього фотографую усі заходи, які відбуваються в Добровеличківці. Останнє, що я фотографував, – випускні у 4-х класах наших трьох ліцеїв.

Також одним із моїх головних занять є робота в радіоетері і виготовлення спеціальної радіотехніки. Цим займаюся з дитинства. Після повномасштабного вторгнення виходити в етер стало дещо складніше, адже росія влаштовує різні перешкоди, проте можливо. Декілька місяців тому я отримав продовження ліцензії для своєї радіостанції. Я є членом Міжнародного союзу радіоаматорів. Мною були створені блоки живлення, зарядні пристрої та інша радіоелектронна техніка, потрібна мені для роботи. Також я постійно удосконалюю вже наявні пристрої.

Здебільшого мені подобається фотографувати природу, а для цього потрібно багато ходити або їздити. Я не мрію про хорошу апаратуру, адже маю її. У мене навіть є спеціальний об’єктив, яким можна знімати Місяць. Напевно це і є моєю мрією як фотографа – зробити досконале фото Місяця, щоб було максимально видно усі особливості цього супутника Землі. Для цього потрібне максимально чисте небо – лише так можна зробити декілька десятків вдалих світлин.

Мрію про те, щоб найближчим часом безперешкодно, тобто без провокацій та втручання росіян, можна було виходити в етер зі своєї радіостанції, а також про хорошу, високу антену. Мрію зробити серії фотографій, що висвітлюють ті чи інші події на території Добровеличківки, свідком яких я був.

Автор-виконавець пісень Денис Бірзул:

– Нині я працюю над новою збіркою і паралельно над новою піснею. Робоча назва збірки «На ножах». За останній час мені вдалося сформувати структуру збірки та написати кілька віршів до неї. Це буде третя книжка, написана в період війни.

Мрію якнайшвидше випустити її у світ і розпочати новий етап у своїй творчості.

Майстер з мінімоделізму Іван Толкачов:

– Я не вважаю себе творчою особою. Просто роблю те, що мені подобається. І передаю своє захоплення іншим. Це, як на мене, хобі, або ж хвороба. Чомусь багато хто називає моделізм хворобою. Коли я займаюсь моделізмом, виготовляю модель танка, літака, корабля чи космічного апарату, я поринаю у той час, у ту епоху. Це схоже на аутизм. Я нічого не чую, нікого не помічаю, мене можна навіть вбити, коли захоплений цим процесом. А цим я займаюся з січня 1986 року, коли мені подарували першу модель. З тих пір я збираю усе, що подобається.

З лютого 2023 року мене запросили очолити гурток «Космічне макетування та моделювання при КЗ “Кіровоградський обласний центр науково-технічної творчості учнівської молоді”». Нині до мене приходить 10-12 учнів. Збираємо макети космічної техніки з дітьми від шести до п’ятнадцяти років. Серед моїх вихованців вже є призери всеукраїнських, обласних та міських конкурсів. Нині готуємось до виставки, що відбудеться у вересні в Києві.

В моделізмі є різні напрямки: авіація, флот, бронетехніка, цивільна та інша спеціальна техніка. А ось у ракетокосмічній темі можливо робити все: наземні спеціальні пристосування для обслуговуваня та старту ракет, літаки для перевезення ракетних частин типу Ан-225 «Мрія» та ВТ-М «Атлант», Boeing 747 для системи Space Shuttle, кораблі та супутники космічного спостереження. Взагалі все – як супутники, так і різні системи ракет всього світу, що мирні, що бойові. Ну, звичайно, до цього додається і фантастика – «Зоряні війни», НЛО та інше.

Планів маємо багато. На жаль, влада нічим нам не допомагає. Рятують лише спільнота моделістів та українські виробники моделей. Сподіваємось, перемога буде за нами. На землі і в космосі.