Це помилка чи злочин?

Незважаючи на суспільний резонанс, кілька позовів до суду, відкриту кримінальну справу, увагу та стурбованість Офісу президента, скорочення штату (читай ліквідація закладу) надто вірогідне. Йдеться про Науково-дослідний інститут травматології та ортопедії Донецького національного медичного університету.

Міністр МОЗ Ляшко наказом від 9 квітня 2022 року перевів інститут з Лиману до Кропивницького, працівники винайняли житло, влаштували дітей до шкіл та садочків, а тепер їх скорочують, тобто виганяють на вулицю, за вказівкою того ж міністра. А це 100 кваліфікованих медпрацівників, які роблять унікальні операції. Зауважте: це травматологія! І ще зауважте: в країні війна!

Два місяці тому в.о. ректора ДНМУ Єрмолаєва підписала наказ про скорочення штату клініки. (НДІ є структурним підрозділом університету). Час вийшов, людей звільняють. А в палатах пацієнти, деякі, з числа військових, надто важкі. Їх також на вулицю?

Відбувається щось незрозуміле, те, що не піддається логіці. Замість підтримки, створення умов для роботи – успішного оперування та лікування пацієнтів – з високо професійним персоналом борються, воюють. Мало війни на сході?

Донецька травматологія розташовується в орендованому приміщенні, щомісяця сплачує чималі кошти. А як щодо лікарні на Салганних Пісках? А районної, що на Балашівці? Персонал є, обладнання, ліжка також. Є унікальна апаратура, яка поки що знаходиться на складі. Клініка готова за власний кошт зробити ремонт в лікарні. Допоможе Донецька ОВА. Тільки-но будуть створені належні умови, можна переходити на пакетування НСЗУ: інсультний пакет, травматологія, хірургія хребта, пухлин головного мозку та інше. Весь цей спектр допомоги тут високопрофесійно надають.

Директор НДІ Роман Клімовицький розповів, що у них працює операційною сестрою вдова Героя війни. Її донька також тут працює секретаркою. Їхній будинок в Лимані розстріляний з танка. Обох звільняють. Що їм робити?

Дивна безвихідь  та нелогічність, яку нічим не можна пояснити. Позбавлятися травматологів в мирний час нерозумно, а під час війни тим паче. Кіровоградщині пощастило отримати такий унікальний заклад, а ми позбавляємося, відштовхуємо, виганяємо. А існують же варіанти вирішення конфлікту. Хтось розуміє, що відбувається?