Ця важлива «соціалка»

В журналістському середовищі все, що стосується питань соціальної сфери, дещо зневажливо називають «соціалка». Втім цей напрямок настільки багатогранний, містить стільки життєво важливих складових, що потребує широкого висвітлення та всебічної допомоги. Саме заради цього ми поспілкувалися с Сергієм Пастернаком, директором Кіровоградського обласного центру соціальних служб.

– Пане Сергію, в чому специфіка роботи вашого центру?

– Навчання кандидатів у сімейні форми виховання, спеціалістів соціальної роботи на місцях, участь у розвитку соціальних послуг у громадах. Наш центр – єдиний в області навчально-методичний для соціальної сфери, ми працюємо з людьми, навчаємо їх. А безпосередньо соціальні послуги надаються на рівні територіальних громад.

– Ви підпорядковуєтеся обласній військовій адміністрації. Але й співпрацюєте з міжнародними організаціями.

– Коли в 22-му році почалася війна, в наш регіон широко й потужно зайшов ЮНІСЕФ. Вони обрали собі імплементаційого партнера – благодійний фонд «Безпечне майбутнє». І саме цей фонд заявив, що має намір підтримати соціальну сферу. А це було вкрай необхідно. В перші місяці війни соціальна сфера стала найбільш вразливою. Ви пам’ятаєте, скільки в нашому регіоні було ВПО. Надавачі соціальних послуг, що працювали в області, майже всі залишилися в країні. Вважаю, що певну роль в цьому зіграло «Безпечне майбутнє», адже працівники побачили, що не залишилися наодинці з проблемами, яких побільшало.

– Чи змінилися повноваження вашого центру та надавачів соціальних послуг з початком війни?

– Повноваження залишилися такими ж. А в тих, хто працює на місцях, збільшився обсяг клієнтів. Якщо раніше в громаді було, наприклад, 20-30 сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах, то потім додалося також, наприклад, 150 внутрішньо переміщених осіб. Плюс сім’ї військовослужбовців, поранених, загиблих, зниклих безвісти. А це також складні життєві обставини, і з такими людьми теж треба працювати.

Збільшилося навантаження на соцпрацівників. До того ж майже всі вони долучилися до волонтерської діяльності, починаючи з плетіння сіток і закінчуючи виготовленням тушонки для військових. Працювали майже цілодобово. І система пройшла випробування війною, довела свою спроможність, актуальність і необхідність.

– Крім основної роботи, ви берете участь в проєктах. На що вони спрямовані?

– З «Безпечним майбутнім» ми співпрацюємо у трьох напрямках. Перший – допомога так званим вразливим сім’ям, тобто тим, щовже перебувають або можуть опинитися у складних життєвих обставинах. Причин безліч: хвороби та інвалідність батьків і дітей, низьке матеріальне забезпечення, невміння виховувати дітей, безробіття, втрата домівки і таке інше. В проєкті працювало 145 фахівців, які здійснювали обстеження таких родин, оцінювали потреби, надавали підтримку і допомогу, яка йшла від ЮНІСЕФ через «Безпечне майбутнє». Ми тоді дуже багато зробили. Крім моніторингу ситуації у родинах та надання інформаційних і соціальних послуг, закуповували спортивні костюми для дітей, надавали набори текстилю (ковдри, подушки, матраци, постільна білизна) для ВПО. Це були мультиварки, щоб дитина могла безпечно приготувати їжу, і рюкзаки з наборами необхідного для школи. Взагалі перелік величезний. Допомога була надана близько шести тисячам сімей.

Для закладів надання соціальних послуг, служб у справах дітей, підрозділів соціального захисту фондом було надано оргтехніку. Це близько 120 ноутбуків, принтери – все, що необхідно для роботи. І ще 9 електроскутерів для соціальних працівників. Колись міністерство для соцпрацівників закуповувало велосипеди. І тому дуже раділи, адже дістатися сусіднього села проблематично, транспорту спеціального немає. Скутер, який не треба заправляти, а лише заряджати, – це дуже зручно.

Другий напрямок – це навчання спеціалістів, які працюють з сім’ями. Вони взагалі постійно навчаються, а тут ще й доводиться працювати в умовах війни. Час вимагає нових підходів, нової тематики. З’явилися нові виклики. Дуже важливим є надання першої психологічної допомоги. І навіть самодопомога – це вкрай важливо, адже коли ти допомагаєш іншим, пропускаєш проблеми, болі через себе, важливо самому не згоріти. Ми працювали по кризовій психології з Андрієм Фоменком. В результаті створили в громадах психологічні хаби для допомоги населенню, яке цього потребує.

Завдяки проєкту ми навчили 12 посередників-медіаторів, які вміють розв’язувати конфлікти ненасильницьким шляхом. Вони підтримують родини, в яких є конфлікти, допомагають зберегти родину або, навіть якщо сім’я розпадається, щоб це відбувалося без побоїв та психологічнихтравм для дітей і дорослих. Ці фахівці вже демонструють позитивний результат. Маємо надію на продовження співпраці з ЮНІСЕФ, адже потребуємо більше фахівців-медіаторів, щоб вони максимально охопили всі громади області.

І третій напрямок – розвиток сімейних форм виховання. Знову ж таки завдяки «Безпечному майбутньому» ми більш інтенсивно та ефективно навчаємо учасників. Фонд надає приміщення для навчань, бере на себе витрати на харчування, технічно забезпечує заняття. Величезна допомога. Навчання складне, тривале. За два роки ми з «Безпечним майбутнім» підготували 9 сімей патронатних вихователів. Це сім’ї, куди тимчасово влаштовують дітей, які були вилучені з родини. Всього в нас таких 25 сімей, ми серед лідерів в країні.

Плюс ми проводимо навчання кандидатів у прийомні батьки, батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу, опікуни, піклувальники, усиновлювачі. Заняття проводяться періодично протягом чотирьох днів, все офлайн, і без підтримки партнерів було б важко. Ми разом підготували 170 родин – кандидатів для сімейних форм виховання.

– У соцпрацівників багато обов’язків. Як з цим впоратися?

– Є базові соціальні послуги, які надаються в кожній громаді. Ми працюємо над тим, щоб якомога більше служб були задіяні. Треба розуміти, що якщо є проблеми в сім’ї, це, як правило, питання не лише до соціальної сфери. Батько не працює – це вже центр зайнятості. У дитини проблема з навчанням або у спілкуванні з однолітками – має підключитися освіта. Хтось хворий або з інвалідністю – охорона здоров’я. Потрібна юридична послуга – вторинна правова допомога. Ще якісь нюанси – ювенальна превенція. Коли в громаді всі працюють на результат, він очевидний і, як правило, позитивний. Це називається розвивати інтегровані соціальні послуги.

– Ви багато зробили й продовжуєте робити. І все начебто враховано. Що ще можна планувати? Можливо, вже просто підтримувати те, що зроблено?

– Все треба розвивати, а не просто підтримувати. Потенціалу, який є на місцях, недостатньо. Чисельність фахівців із соціальної роботи залишає бажати кращого, тому що є плинність кадрів. Робота складна і дуже часто невдячна. Спеціалісти працюють із непростими категоріями сімей, бачать людське горе, погане ставлення батьків до дітей. Негативу більше, ніж позитиву.

У деяких громадах вважають, що їм вистачить, наприклад, двох фахівців із соціальної роботи. Але ж затверджених Мінсоцполітики стандартів надання соціальних послуг більше двадцяти! Проблеми з приміщеннями, технічним забезпеченням, тим же транспортом. Працюємо, пояснюємо, навчаємо, показуємо приклади. Закликаємо громади співпрацювати з міжнародними партнерами. Повірте, нам є чим займатися, що планувати і про що мріяти.