Спеціально для людей із зіпсованою уявою одразу уточню: йдеться виключно про пташині яйця. Вони можуть бути курячими, гусячими чи перепелиними. Різної величини, кольору та свіжості. Але всі вони будуть практично ідентичними на знімках у фас та профіль. Що стосується самого фразеологізму, є безліч його варіантів, але загальний зміст один – нічого нового, усе те ж саме.
Усі війни схожі між собою. Змінюються лише технології, озброєння, стратегія й тактика. Історики та політики вигадують для війн нові назви та розділи класифікації. Але їх сутність і наслідки для звичайних людей, не зі своєї волі залучених у воєнний конфлікт, залишаються незмінними – смерть, кров, втрати близьких, руйнування, зламані життя цілих поколінь.
При цьому завжди знаходяться ті, хто воліє бити себе в груди, а інших – по головах, доводячи, що своя війна – особлива, унікальна, священна, яка вимагає стати жертвою всю націю, до останньої людини. Хоча в історії людства серед десятків тисяч воєн можна виявити настільки близькі аналоги, що залишається тільки дивуватись, як недалеко ми вийшли з темряви минулих століть.
Днями закінчилася війна, яку назвали третьою ліванською. Буквально одразу чую голоси, мовляв, нічого спільного з нашою. Не сперечатимуся, хоча б тому, що в суперечці нічого доброго, а тим більше істина, ніколи не народжується. Такі дрібниці, як загибель мирних громадян, руйнування інфраструктури, витрати на зброю, а не на розвиток – усе це, мабуть, не береться до уваги. Ну а те, що де-факто «Хезболла» воює російською та іранською зброєю, а Ізраїль – своєю та американською, теж не викликає асоціацій з російсько-українською війною?
Ну ні так ні. Тоді пропоную розібратися, яку угоду уклали Ізраїль та «Хезболла» після року війни.
Почнемо з того, що сторони не сіли за стіл переговорів, а домовилися через посередників. Чим не приклад для путіна та Зеленського? Не можете бачити один одного – і не треба.
В угоді всього 13 пунктів – теж непоганий приклад, особливо для тих, хто ставить собі завдання передусім обумовити всі можливі та неможливі варіанти. Назву лише деякі пункти, які можуть бути корисними для розуміння, як знаходять точки дотику сторони, абсолютно не спроможні домовлятися.
- «Хезболла» та всі інші озброєні групи в Лівані не здійснюватимуть жодних наступальних дій проти Ізраїлю.
- Ізраїль не проводитиме наступальних воєнних дій проти цілей у Лівані, зокрема наземних, повітряних та морських операцій.
- Офіційні сили безпеки та армії Лівану будуть єдиними збройними групами, яким дозволено володіти зброєю або використовувати свої сили на півдні Лівану.
- Усю військову інфраструктуру та бази «Хезболли» буде знищено, а всю нелегальну зброю, яка не відповідає цій угоді, – конфісковано.
- Ізраїль поступово відведе свої війська на південь від Блакитної лінії протягом 60 днів.
Зрозуміло, що оцінити всі плюси та мінуси цієї угоди ми з вами не можемо. Тому прислухаємось до думки одного з провідних військових експертів, журналіста Сергія Ауслендера: «Угода, звичайно, повне гівно, але могла бути набагато гіршою». І далі: «Збитки, яких зазнала “Хезболла“, – незрівнянні з 2006 роком (друга ліванська війна). Усе керівництво повністю знищене, включаючи Насраллу. Запас ракет дуже сильно зменшився, військова інфраструктура постраждала надзвичайно, особливо у прикордонні, що для нас найважливіше. Армія проявила себе блискуче, втрати (на жаль, вони є) виявилися на порядки нижчими за розрахункові, “Хезболла“ нічого не могла зробити, крім обстрілів тилу.
Зважаючи на всі обставини, третя ліванська війна не стане останньою, буде четверта. Але якщо ми готуватимемося до неї так, як підготувалися до цієї, то все йде непогано».
Отже, угоду укладено Ізраїлем із позиції сили або, як мріють наші стратеги, примусом «Хезболли» до миру. Угода погана, проте її укладено! Поганий мир, життя людей, можливість підготуватися до наступної війни для Ізраїлю виявилися важливішими, ніж перемога будь-якою ціною і негайне повернення спірних територій. Як на мене, цей приклад цілком підходить і для нашої унікальної війни. Нічого нового, ті ж яйця, тільки в профіль.
Роль молоді в місцевому самоврядуванні: аналіз і перспективи