«Ассаламуалейкум! Слава Україні!» – звично привітався Ільдус Фатихов, завітавши днями в редакцію «УЦ».
Рік тому Фатихов приїхав у Кропивницький з Татарстану. Точніше, його видворили з росії як громадянина України. І він ще легко відбувся, бо могли й ув’язнити за проукраїнську позицію (проживаючи в Казані, тісно спілкувався з тамтешньою українською діаспорою, не боявся вітатися «Слава Україні!», відкрито виступав проти «специальной военной обосрации», влаштовував вуличні пікети з українським прапором). Вважає, що уник тюрми тільки через родинний зв’язок з Барі Габдрахмановим, Героєм Радянського Союзу.
Ільдус чудово знає наші краї, бо у 1990-х роках, до переїзду на історичну батьківщину, мешкав у Кіровограді, заробляв на життя як муляр-пічник, у професійних справах об’їздив чи не весь Кіровоградський район. Повернувшись торік в Україну, оселився і працює в Новій Павлівці, підпорядкованій Соколівській сільській раді Кропивницького району. Грошей негусто, а все ж виривається в села, де викладав печі й каміни понад тридцять років тому. Давні знайомі раді його бачити. Щосуботи зранку Ільдус їде в Кропивницький, зустрічається з волонтерами, які у центрі міста збирають пожертви на ЗСУ. У Facebook поширює проукраїнські матеріали – передусім для жителів Татарстану, щоб вони знали правду про Україну.
– Одні в Татарстані мене підтримують, інші лають, – каже.
Автору цих рядків Ільдус Фатихов порадив поговорити з його товаришем Фарітом Закієвим, який, мешкаючи в Казані, очолював Всетатарський громадський центр. У червні 2022 року російська влада заборонила цю організацію як «екстремістську». Тепер Закієв керує нею з Туреччини, куди емігрував, коли росія почала велику війну проти України. В росії стосовно нього завели кримінальну справу.
– У Туреччині займаюся антивоєнною діяльністю, – каже Фаріт Закієв. – Організовую мітинги на підтримку України. Добре знайомий з Дмитром Бібіком, він тут негласний керівник української діаспори. Хочу, щоб і в Кропивницькому було відділення Всетатарського громадського центру. Із задоволенням приїхав би в Україну, але поки що такої можливості немає. Мрію побачитися з троюрідним братом Наїлем. Його батько – татарин, мати – українка. У 1960-х роках вони приїздили до нас у Татарстан з України, туди й повернулися.
Нещодавно Фаріт Закієв опублікував у Facebook розповідь про те, як від сталінських репресій постраждав його рід. «Сталін, Ягода, Єжов, Берія та інші людожери повернулись через 70 років. Треба мати мужність визнати, що для цієї країни, цього народу вони – найкращі правителі», – закінчив свій пост Фаріт Закієв, онук мулли, розстріляного 1937 року.
За що платитимемо в лікарнях?