«Стан» душі Романа Ткаченка

10:36
88
views

Виставка Романа Ткаченка, що відкрилася у відділі мистецтв бібліотеки Чижевського і називається «Стан», – пленерна. Це означає, що ці роботи були написані за дві-чотири години – це мить, яка більше ніколи не повториться.

– Я люблю малювати на пленері, – каже Роман Ткаченко, досить молодий художник. – Це доволі медитативний стан. Коли працюєш на пленері, дуже сильно відчуваєш освітлення, погодні особливості, характер. Це дуже сильно покращує навички малювання. Ось, наприклад, я намалював «Наталку Полтавку» під час перерви на обід (мається на увазі фонтан, що знаходиться біля театру – етюд представлений в композиції виставки). Я викладав і в університеті, і в художній школі. Заняття в університеті вже скінчилися, а до художньої школи було півтори години, я вирішив помалювати…

– Тобто увесь свій вільний час ви витрачаєте на малювання?

– Я мушу. Я працюю в університеті, викладаю «Рисунок» и «Живопис» – безпосередньо практичні предмети. Я не можу собі дозволити не практикувати. Я показую студентам своїм прикладом, що вони не марно працюють. Це смішно, коли викладач може розказати теорію, але не може показати.

Світлана Ушакова, завідувачка відділу мистецтв, розповідає, що в них уже була виставка Романа Ткаченка – у січні 2023 року. То були портрети, глядачі оцінили майстерність художника доволі високо.

– Ми долучаємо молодих кропивницьких художників, для нас дуже важливо, що це молодий художник, на початку своєї творчості. Хочеться підтримати, хочеться долучили глядача, хочеться створити умови, де молодь могла б певною мірою себе показати. Художній музей – чудово, краєзнавчий музей – чудово, а бібліотека робить свою справу. І наша справа – мистецьке краєзнавство. Це нові імена, ми їх шукаємо і представляємо.

– В освіті ви не заробляєте, – каже Роман Ткаченко. – Освіта – це така діяльність волонтерська… Мені подобається викладати, я вважаю, що змінюю цей світ на краще чи якось впливаю в позитивний бік на думки інших людей. Певно, фідбек від учнів мене надихає. Виснажує (робота з людьми завжди виснажує), але при цьому це приємно.

Про плани на майбутнє й те, якої реакції він чекає від глядачів, Роман каже:

– Розкрутити себе як художника, щоб мене впізнавали, знали у нашому місті. Якої реакції я чекаю від глядачів? Я не чекаю від глядачів оцінки, хотілося б подобатися. Хотілося б, щоб роботи купували, причому без всякої оцінки: «А чому так дорого?», «А можна мені щось змінити?». Це ж моє дитя! І хочеться, щоб моє дитя подобалося беззаперечно…