НеповЕрненці

«Невозвращенец» – так називається культова повість Олександра Кабакова, яка вийшла 1989 року в журналі «Мистецтво кіно» і миттєво стала бестселером без інтернету. Сьогодні будь-хто може прочитати її – навіть у бібліотеку йти не потрібно. Прочитати та здивуватися: як багато з нашого нинішнього життя зумів передбачити автор антиутопії. І в самісіньке яблучко Кабаков влучив терміном «неповерненець».

Нинішні неповерненці масово залишили Україну навесні 2022 року, коли почався новий етап російсько-української війни. Вони ненадовго – принаймні, їм так думалося – виїжджали у ​​гостинні, благополучні, мирні країни. Що ж поєднує наших біженців та героїв повісті Кабакова? Різка зміна дійсності, миттєвий перехід в інший світ, який згодом обернувся для прибульців новими гранями.

Але почнімо зі статистики. Скільки людей виїхало з України? Таке просте запитання, але достовірної відповіді, принаймні у відкритому доступі, немає. За три роки великої війни офіційні особи повідомляли нам різні цифри – від чотирьох до десяти мільйонів. І це як мінімум дивно. Звичайно, серед біженців є необліковані, хто таємно переплив чи переповз кордон, але основна маса виїхала офіційно, через пропускні пункти – їх же можна було порахувати точно? Так, були такі, хто їхав і повертався, але для серйозних баз даних облікувати їх – простіше простого.

Впевнений, у статистику втрутилася політика. Хтось там нагорі (ні, не Всевишній) вирішив, що з народом такою інформацією ділитися не варто. Бо всі захочуть поїхати. Дурість, звичайно, але нам не звикати.

Жонглювання цифрами продовжили соціологи. Добре пам’ятаю публікації 2022 року, в яких доценти з кандидатами впевнено пророчили, що біженці повернуться максимум через три місяці – довше без неньки не витримають. Згодом ненадовго з’явилися прогнози про 25-30 % неповерненців. А потім – напевне, знову за рішенням нагорі – уже передбачалося, що неповерненців буде від 40 до 45 %.

Ризикну отримати сувору догану від патріотів-онлайн, але припускаю, що емігрантів буде вдвічі більше. Точніше сказати не можу, бо ж немає загальних цифр з розкладкою по країнах. Так, повернеться тільки 10-12 %, але не через те, про що вам подумалося. Просто це – норма, науково обґрунтований показник поведінки людей, які не витримують випробування змінами.

Нинішнього року влада нарешті перейнялася проблемою витоку мізків, рук та ніг з країни і почала терміново вживати необхідних заходів. І спочатку створила Мін’єд. Ні, це цілком пристойне скорочення, тільки незвичне для нашого слуху, а означає воно Міністерство єдності. Втім, назва явно невдала. Як не згадати застереження капітана Врунгеля з нашого дитинства: «Як ви яхту назвете, так вона й попливе»! А тут навіть не яхта, а справжнісіньке корито, до якого незабаром приставлять «потрібних людей». Але й цього комусь здалося недостатньо, і нагорі вирішили створити ще й Агенцію національної єдності.

Чим займатимуться ці потужні структури, можна здогадатися із обіцянок директорки Державної служби зайнятості Юлії Жовтяк. Як стимули для повернення українців з-за кордону служба зайнятості пропонує інформаційний ресурс «Єдине вікно послуг», нову модель рекрутингу та онлайн-консультації. Супер! Так і бачу стрункі колони з Німеччини, Чехії та Польщі, які сунуть на батьківщину.

Уряди кількох європейських країн вже приймають рішення про скорочення пільг та допомоги українським біженцям. Вже є й реальне фінансове стимулювання їхнього від’їзду: ось вам по три – п’ять тисяч євро, тільки валіть додому. Але наші неповерненці опираються як можуть: знаходять житло та постійну роботу, вчать мову, адаптують дітей, лікуються, одружуються. І ви ще вірите, що вони повернуться?

Більше того, всі ці незграбні та пафосні розмови влади про широкі обійми рідної країни в черговий раз розділяють суспільство на нас і їх. Невже ми – ті, хто залишився, заслуговуємо на меншу увагу й підтримку держави? Чи життя в постійній небезпеці, під час повітряних тривог по дев’ять – дванадцять годин, на мізерні пенсії та зарплати автоматично викреслює нас зі списків «достойників»?

…Коли людина йде в кращий світ – стає неповерненцем, її рідні збираються в тісне коло і обговорюють, як жити далі. Може, і нам час подумати, усім разом?